Порівняння ASRock B650M Pro RS vs ASRock B650 Pro RS

Загальна спеціалізація материнської плати — тип задач, під які вона оптимізована. Зазначимо, що поділ за даним показником нерідко є досить умовним, схожі за характеристиками моделі можуть належати до різних категорій. Тим не менш, дані про спеціалізацію помітно спрощують вибір.

Крім традиційних «материнок» для дому й офісу, в наш час можна зустріти рішення для високопродуктивних ПК (High-End Desktop) і для серверів, а також плати геймерського призначення і моделі для розгону (overclocking) (останні два варіанти іноді обєднують в одну категорію, проте це все ж таки різні типи материнських плат). Існують також спеціалізовані моделі для майнінгу криптовалют, однак їх випускається дуже небагато — тим більше що для майнінгу придатні багато плат, що першопочатково мають інше призначення (див. «Підходить для майнінгу»).

Ось детальніший опис кожного різновиду:

— Для дому і офісу. Материнські плати, які не належать ні до одного з більш специфічних типів. Загалом даний різновид «материнок» дуже різноманітний, він включає варіанти від бюджетних плат для скромних офісних ПК до прогресивних моделей, які впритул наближаються до геймерським і HEDT-рішень. Проте в більшості своїй рішення з даної категорії призначені для нескладних побутових...завдань: роботи з документами, вебсерфінгу, 2D-дизайну та верстки, ігор у невисокій і середній якості тощо.

— Геймерська. Плати, першопочатково створені для застосування в сучасних ігрових ПК. Крім високої продуктивності та сумісності з потужними комплектуючими, насамперед відеокартами (нерідко відразу декількома, в форматі SLI і/або Crossfire — див. нижче), такі моделі зазвичай мають ще й специфічні функції та особливості саме ігрового характеру. Найпомітніша з таких особливостей — характерне оформлення, іноді з підсвічуванням і навіть синхронізацією підсвічування (див. нижче), що дає змогу органічно вписати плату в оригінальний дизайн геймерської станції. Функціонал геймерських плат може включати прогресивний аудіочип, висококласний мережевий контролер для зниження лагів в онлайн-іграх, вбудовані програмні інструменти для налаштування і оптимізації продуктивності тощо. Також в подібних моделях можуть передбачатися розширені можливості по розгону, які іноді не поступаються можливостям спеціалізованих плат для оверклокінгу (див. нижче). А іноді межа між ігровими та оверклокерськими рішеннями взагалі стирається: наприклад, окремі плати, що позиціонуються виробником як ігрові, за функціоналом можуть швидше належати до моделей для розгону.

— Для розгону (overclocking). Високопродуктивні плати, що мають розширений набір інструментів для оверклокінгу — підвищення продуктивності системи за рахунок тонкого налаштування окремих компонентів (в основному за рахунок збільшення тактових частот, використовуваних цими компонентами). У більшості звичайних «материнок» таке налаштування пов'язане зі значними труднощами і ризиком, воно зазвичай є недокументованою функцією і не охоплюється умовами гарантії. Проте в даному випадку ситуація протилежна: плати «для розгону» тому так і називаються, що можливість оверклокінгу в них закладена виробником. Однією з найбільш помітних особливостей таких моделей є наявність в прошивці (BIOS'і) спеціальних програмних інструментів для управління розгоном, що робить оверклокінг максимально безпечним і доступним навіть для недосвідчених користувачів. Інша особливість — покращена сумісність з вбудованими інструментами розгону, передбаченими в сучасних процесорах, модулях RAM тощо. В будь-якому разі, саме цей різновид плат буде оптимальним вибором для тих, хто хоче зібрати досить потужний ПК з можливістю експериментів в плані продуктивності.

— HEDT (High-End Desktop). Материнські плати, призначені для високопродуктивних робочих станцій та інших ПК аналогічного рівня. Багато в чому схожі з геймерськими і іноді навіть позиціонуються як ігрові, однак створені в розрахунку швидше на загальну продуктивність (у тому числі у професійних задачах), ніж на впевнену роботу саме з іграми. Одна з ключових особливостей подібних «материнок» — широкий функціонал по роботі з оперативною пам'яттю: слотів під «оперативку» у них передбачається не менше 4, а частіше 6 і більше, максимальна частота RAM становить не менше 2500 МГц (а частіше 4000 МГц і вище), а максимальний об'єм — не менше 128 ГБ. Інші характеристики, зазвичай, знаходяться на аналогічному рівні. Також в прошивці можуть передбачатися інструменти для розгону, хоча за цим функціоналом подібні плати найчастіше все ж поступаються оверклокерським. Зазначимо, що такі рішення першопочатково можуть позиціонуватися як геймерські; підставою для віднесення до категорії HEDT в таких випадках є відповідність вищезазначеним критеріям.

— Для сервера. Материнські плати, спеціально розроблені для серверів. Подібні системи помітно відрізняються від звичайних настільних ПК — зокрема, вони працюють з великими об'ємами накопичувачів і мають підвищені вимоги до швидкості і надійності передачі даних; відповідно, для побудови серверів найкраще застосовувати спеціалізовані комплектуючі, включаючи материнські плати. Серед основних особливостей таких материнок — велика кількість слотів під оперативну пам'ять (нерідко понад 4), можливість підключення великої кількості накопичувачів (обов'язково більше 4 слотів SATA 3, часто — 8 та більше), а також підтримка спеціальних технологій (на зразок ECC — див. нижче). Крім того, подібні плати можуть виконуватися в специфічних форм-факторах на зразок EEB або CEB (див. «Форм-фактор»), хоча зустрічаються і більш традиційні варіанти.

— Створені для майнінгу. Материнські плати, спеціально створені для майнінгу криптовалют (BitCoin, Ethereum тощо). Підкреслимо, що мова йде не просто про можливості такого застосування (див. «Підходить для майнінгу»), а про те, що «материнка» першопочатково позиціонується як рішення для створення криптовалютної «ферми». Нагадаємо, майнінг являє собою видобування криптовалюти шляхом виконання спеціальних обчислень; такі обчислення зручніше всього проводити засобами кількох продуктивних відеокарт відразу. Відповідно, однією з відмінних особливостей плат для майнінгу є наявність декількох (зазвичай не менше 4) слотів PCI-E 16x для підключення таких відеокарт. Втім, дана категорія «материнок» особливого поширення не отримала: аналогічні характеристики зустрічаються і серед плат більш загального призначення, на них цілком можна досягти продуктивності, достатньої для ефективного майнінгу.

Форм-фактор материнської плати визначає насамперед її фізичні розміри, і, відповідно, ряд параметрів, що безпосередньо з ними пов'язаних: тип корпусу комп'ютера, спосіб встановлення, тип роз'єму живлення, кількість слотів під додаткові плати (слотів розширення) і т. ін. На даний момент існують такі основні форм-фактори материнських плат:

— ATX. Один з найбільш поширених форм-факторів материнських плат для ПК. Стандартний розмір такої плати — 30,5х24,4 см, вона має до 7 слотів розширення і 24-контактний або (рідше, в старих моделях) 20-контактний роз'єм живлення.

— Micro-ATX. Злегка зменшена версія форм-фактора ATX, з більш компактними габаритами (зазвичай 24,4х24,4 см) і, відповідно, меншою кількістю місць під периферію — гнізд під «оперативку» зазвичай всього два, слотів розширення — від двох до чотирьох. Тим не менш, незважаючи на обмежені розміри, такі плати можуть призначатися і для досить потужних систем.

— Mini-ITX. Материнські плати компактних розмірів (17х17 см). Призначені для використання насамперед в комп'ютерах малого форм-фактора (small form-factor, SFF), простіше кажучи — компактних ПК. За монтажним специфікаціям і розташуванням роз'ємів і слотів сумісні з корпусами стандарту ATX. Зазвичай мають один слот розширення.

— mini-STX. Ще один представник компактних форм-факторів, що пер...едбачає розмір плати 140х147 мм. Таким чином, загальний розмір виходить майже на третину менше, ніж у mini-ITX. При цьому подібні плати нерідко мають посадкові місця під досить потужні процесори (наприклад, сокет LGA 1151 для чипів Intel Core) і робляться в розрахунку на відповідні значення TDP. А ось слоти розширення, зазвичай, відсутні.

— micro-DTX. Порівняно новий компактний форм-фактор, зустрічається нечасто, в основному серед досить специфічних материнських плат, зокрема, моделей, розрахованих на корпуси у форм-факторі PIO. Такий форм-фактор характеризується дуже невеликими розмірами і вагою і дозволяє закріпити корпус прямо за монітором, на стандартному кріплення VESA. Однією з особливостей «материнок» під такі системи є те, що відеокарта в них встановлюється вздовж плати, а не перпендикулярно — відповідно, роз'єм PCI-E 16x (див. нижче) має нестандартне розташування. При цьому з кріпильним елементам плати micro-DTX аналогічні microATX і можуть використовуватися в корпусах відповідного форм-фактора (хіба що для коректної установки відеокарти може знадобитися додаткове оснащення). Стандартний розмір такої плати — 170 х 170 мм, аналогічно mini-ITX.

— mini-DTX. Проміжний формат між описаним вище microDTX і оригінальним DTX; іноді також описується як подовжена версія mini-ITX. Має стандартний розмір 170 x 203 мм і може оснащуватися двома слотами розширення (у mini-ITX і mini-DTX такий слот один); по застосуванню повністю аналогічний призначається в основному для компактних корпусів, зокрема, комп'ютерів типу HTPC.

— XL-ATX. Збільшена різновид форм-фактора ATX. Поки ще не є загальноприйнятим стандартом, варіанти розмірів включають, зокрема, 32,5х24,4 см з 8 слотами розширення і 34,3х26,2 см з кількістю додаткових слотів до 9.

— Thin mini-ITX. «Тонка» різновид описаного вище зменшеного форм-фактора mini-ITX: згідно офіційної специфікації, загальна товщина плати thin mini-ITX не повинна перевищувати 25 мм. Також призначений для найбільш мініатюрних комп'ютерів — зокрема, HTPC.

— E-ATX. Буква E в назві даного форм-фактора розшифровується як «Extended» — розширений. Згідно з назвою, E-ATX являє собою ще одну збільшену різновид ATX, використовує плати розміром 30,5х33 см.

— EEB. Повна назва SSI EEB. Форм-фактор, який застосовується в серверних системах (див. «За напрямом»), передбачає розмір плати 30,5х33 см.

— CEB. Повна назва — SSI CEB. Ще один форм-фактор «серверних материнських плат. Фактично являє собою більш вузьку версію описаного вище EEB, із зменшеною до 25,9 см шириною (при тій же висоті 30,5 см).

— flex-ATX. Одна з компактних варіацій ATX, передбачає розміри плати не більш 229х191 мм, а також не більше 3 слотів розширення. При цьому по розташуванню кріпильних отворів цей стандарт ідентичний microATX; власне, він розроблявся як потенційна заміна для останнього, однак з низки причин особливого поширення не отримав, хоча і продовжує випускатися.

— Нестандартний (Custom). Також використовується назва Proprietary. Материнські плати, які не відповідають стандартним форм-факторів і розраховані на корпуси особливих розмірів (зазвичай, фірмові).

Кількість фаз живлення процесора, передбачене в материнській платі.

Дуже спрощено фази можна описати як електронні блоки особливої конструкції, через які живлення поступає на процесор. Завдання таких блоків полягає в тому, щоб оптимізувати це живлення, зокрема звести до мінімуму коливання потужності при зміні навантаження на процесор. Загалом чим більше фаз, тим нижче навантаження на кожну з них, тим стабільніше живлення і довговічніше електроніка плати. А чим потужніший CPU і чим більше в ньому ядер — тим більше фаз потрібно для нього; це кількість ще більше збільшується, якщо процесор планується розганяти. Наприклад, для звичайного чотириядерного чипу нерідко виявляється досить всього чотирьох фаз, а для розігнаного їх може знадобитися не менше восьми. Саме через це у потужних процесорів можуть виникати проблеми при використанні недорогих малофазових «материнках».

Детальні рекомендації щодо вибору кількості фаз під конкретні серії і моделі CPU можна знайти в спеціальних джерелах (у тому числі документації на сам процесор). Тут же відзначимо, що при великій кількості фаз на материнці (понад 8) частина з них може бути віртуальними. Для цього реальні електронні блоки доповнюються подвоювачами або навіть потроювачами, що, формально, збільшує число фаз: наприклад, 12 заявлених фаз можуть являти собою 6 фізичних блоків з подвоювачами. Однак віртуальні фази сильно поступаються реальним можливостям — по суті, вони являють собою лише доповнення, злегка поліпшують...характеристики реальних фаз. Так що, скажімо, у нашому прикладі коректніше говорити не про дванадцятьох, а лише про шість (хоча і поліпшених) фазах. Ці нюанси треба обов'язково уточнювати при виборі материнки.

Розміри материнської плати у висоту і ширину. Передбачається, що традиційне розміщення материнських плат — вертикальне, тому в даному випадку один з габаритів називають не довжиною, а заввишки.

Розміри материнських плат багато в чому визначаються їх форм-факторами (див. вище), однак розмір конкретної плати може дещо відрізнятися від стандарту, прийнятого для даного форм-фактора. Крім того, уточнити розміри за характеристиками конкретної «материнки» зазвичай простіше, ніж шукати або згадувати загальну інформацію по форм-фактору. Тому дані про розмір можуть наводитися навіть для моделей, цілком відповідають стандарту.

Третій розмір — товщина — з низки причин вважається менш важливим, тому його часто опускають.

Електричні (логічні) інтерфейси, що реалізуються через фізичні роз'єми M.2 у материнській платі.

Докладніше про такі роз'єми див. вище. Тут же зазначимо, що вони можуть працювати з двома видами інтерфейсів:

• SATA – стандарт, спочатку створений для жорстких дисків. Зазвичай у M.2 підтримується найбільш нова версія - SATA 3; проте навіть вона помітно поступається PCI-E за швидкістю (600 МБ/с) та функціоналом (тільки накопичувачі);
• PCI-E - найпоширеніший сучасний інтерфейс для підключення внутрішньої периферії (інше NVMe). Підходить як для різних плат розширення (таких як бездротові адаптери), наприклад і для накопичувачів, при цьому швидкості PCI-E дають змогу повністю реалізувати потенціал сучасних SSD. Максимальна швидкість обміну даними залежить від версії цього інтерфейсу та кількості ліній. У сучасних роз'ємах M.2 можна зустріти PCI-E версій 3.0 та 4.0, зі швидкостями близько 1 ГБ/с та 2 ГБ/с на одну лінію відповідно; а кількість ліній може становити 1, 2 або 4 (PCI-E 1x, 2x та 4x відповідно)

Саме інтерфейс M.2 в характеристиках материнських плат вказується за кількістю самих роз'ємів і за типом інтерфейсів, передбаченому кожному з них. Наприклад, запис «3хSATA/PCI-E 4x» означає три роз'єми, здатних працювати як у форматі SATA, наприклад і у форматі PCI-E 4x; а позначення "1xSATA/PCI-E 4x, 1xPCI-E 2x" означає два роз'єми, один з яких працює як SATA або PCI-E 4x, а другий - тільки як PCI-E 2x.

Кількість слотів PCI-E (PCI-Express) 1x, встановлених на материнській платі. Зустрічаються материнки на 1 слот PCI-E 1x, на 2 роз'єми PCI -E 1x, на 3 порти PCI-E 1x і навіть більше.

Шина PCI Express використовується для підключення різних плат розширення — мережевих і звукових карт, відеоадаптерів, ТВ-тюнерів і навіть SSD-накопичувачів. Цифра в назві вказує на кількість ліній PCI-E (каналів передачі даних), підтримуваних даним слотом; чим більше ліній, тим вище пропускна здатність. Відповідно, PCI-E 1x — це базовий, найповільніший різновид даного інтерфейсу. Швидкість передачі даних у таких слотів залежить від версії PCI-E (див. «Підтримка PCI Express»): зокрема, вона становить трохи менше 1 ГБ/с для версії 3.0 і трохи менше 2 ГБ/с для 4.0.

Окремо зазначимо, що загальне правило для PCI-E таке: плату потрібно підключати до слоту з такою ж або більшою кількістю ліній. Таким чином, з PCI-E 1x будуть гарантовано сумісні тільки плати на одну лінію.

Кількість конекторів USB 3.2 gen1, передбачених на материнській платі.

USB-конектори (всіх версій) використовуються для підключення до «материнці» портів USB, розташованих на зовнішній стороні корпусу (зазвичай на передній панелі, рідше зверху або збоку). Спеціальним кабелем такий порт з'єднується з конектором, при цьому один конектор, зазвичай, працює тільки з одним портом. Іншими словами, кількість конекторів на материнській платі відповідає максимальній кількості корпусних роз'ємів USB, які можна використовувати. При цьому зазначимо, що в даному випадку мова йде про традиційні роз'ємах USB A; конектори під більш нові USB-C згадуються в характеристиках окремо.

Що ж стосується конкретно версії USB 3.2 gen1 (раніше відомої як USB 3.1 gen1 і USB 3.0), то вона забезпечує швидкість передачі даних до 4,8 Гбіт/с і більш високу потужність живлення, чим більш рання стандарт USB 2.0. Водночас технологія USB Power Delivery, що дозволяє досягати потужності живлення до 100 Вт, зазвичай, не підтримується конекторами цієї версії під USB A (хоча може реалізовуватися в конекторах під USB-C).

Кількість конекторів USB-C 3.2 gen1, передбачених у материнській платі.

Конектори USB-C (всіх версій) використовуються для підключення до «материнці» портів USB-C, розташованих на зовнішній стороні корпусу (зазвичай на передній панелі, рідше зверху або збоку). Спеціальним кабелем такий порт з'єднується з конектором, при цьому один конектор, зазвичай, працює тільки з одним портом. Іншими словами, кількість конекторів на материнській платі відповідає максимальній кількості корпусних роз'ємів USB-C, які можна використовувати.

Нагадаємо, USB-C є порівняно новим типом USB-роз'єму, він виділяється невеликими розмірами і двосторонньої конструкцією; такі роз'єми мають свої технічні особливості, тому під них потрібно передбачати окремі конектори. А конкретно версія USB 3.2 gen1 (раніше відома як USB 3.1 gen1 і USB 3.0 забезпечує швидкість передачі даних до 4,8 Гбіт/с. Крім того, на роз'ємі USB-C ця версія підключення може підтримувати технологію USB Power Delivery, що дозволяє подавати на зовнішні пристрої живлення потужністю до 100 Вт; однак обов'язковою ця функція не є, її наявність в конекторах тієї чи іншої «материнки» варто уточнювати окремо.

Кількість портів USB-C 3.2 gen2x2, передбачена в материнській платі.

USB-C являє собою універсальний роз'єм. Він трохи крупніше microUSB, має зручну двосторонню конструкцію (неважливо, якою стороною підключати штекер), а також дає можливість реалізовувати підвищену потужність живлення і ряд спеціальних функцій. Крім того, цей же роз'єм штатно використовується в інтерфейсі Thunderbolt версії v3, а технічно може застосовуватися і для інших інтерфейсів.

Що стосується конкретно версії USB-C 3.2 gen2x2, то вона дає змогу досягти швидкості підключення 20 Гбіт/с — тобто вдвічі вище, ніж у USB-C 3.2 gen2, звідси і назва. Також варто відзначити, що підключення за стандартом 3.2 gen2x2 реалізується тільки через роз'єми USB-C і не застосовується в портах більш ранніх стандартів.