Порівняння Bosch TWK 8613 чорний vs De'Longhi Icona KBO 2001.BK чорний

Дизайн, в якому оформлений електрочайник. Крім класичного оформлення, в наш час зустрічаються і більш оригінальні стилі, а саме:

— Ретро. Пристрої, стилізовані під старовину — переважно під кухонне приладдя 30-х — 50-х років XX століття. Ступінь стилізації при цьому може бути різною: приміром, деякі прилади майже не відрізняються від звичайних кухонних чайників, які ставлять на плиту. Також відзначимо, що в стилі ретро виконуються практично всі самовари (див. «Тип»). А ось термопоти і заварювальні чайники в такому оформленні майже не випускаються. У будь-якому разі ретро-чайник буде незамінний для кухні в тому ж стилі, проте може вписатися і в сучасний інтер'єр.

— Хай-тек. Пристрої, що мають технологічне, іноді навіть футурістічне оформлення — з використанням нефарбованого металу, прозорого скла, а також мінімальною кількістю (а то і повною відсутністю) декоративних деталей. При цьому сам дизайн може бути досить незвичайним: наприклад, зустрічаються моделі, що звужуються догори і віддалено нагадують лабораторні колби. Як і в стилі ретро, в цьому стилі майже не випускаються інші пристрої, крім класичних чайників.

При виборі пристрою в специфічному оформленні варто враховувати, що дизайн неминуче впливає на вартість — іноді досить помітно, притому що функціональних переваг він зазвичай не дає.

Номінальний об'єм чайника, простіше кажучи – найбільша кількість води, яку допускається в нього заливати. Саме до цього об'єму зазвичай промаркований індикатор рівня води (якщо він є — див. нижче). А для заварювальних наборів (див. «Тип») в даному пункті наводиться об'єм основного чайника; ємність заварника вказується окремо (див. нижче).

Чим більше об'єм – тим більше води можна нагріти в пристрої за один раз. З іншого боку, велика ємність електрочайника відповідним чином позначається на габаритах і вазі, а для нагрівання потрібна або висока потужність, або багато часу. Так що вибирати за даним параметром варто залежно від реальних потреб. Приміром, міні-чайники для дорожнього використання (або на одну людину) мають об'єм до 1 л. Для домашнього застосування в сім'ї з 2 – 3 осіб цілком вистачить моделі на 1,5 – 2 л. Пристрої на 2 – 3 л вже непогано підійдуть для невеликого офісу або аналогічної ситуації. А найбільш місткі моделі вміщають 10 л і більше — в основному це термопоти, призначені для «роздачі» гарячої води в їдальнях, кафе та інших місцях масового використання.

Потужність, споживана чайником під час роботи, фактично — потужність встановленого в пристрої нагрівального елемента.

Від цього параметра залежить два робочих моменти: інтенсивність нагріву та споживання електрики. З одного боку, висока потужність нагрівача дозволяє швидше нагріти певний об'єм води і забезпечує економію часу. З іншого — енергоспоживання такого пристрою теж буде відповідним. На рахунках за електрику це, швидше за все, не позначиться (фактична витрата енергії на нагрів певного об'єму води буде одним і тим же, незалежно від потужності нагрівача). Однак можуть виникнути певні моменти, пов'язані з підключенням: наприклад, при слабкій проводці або неправильно підібраних запобіжниках можливі збої в мережі через роботи «ненажерливого» нагрівача, а підключати до звичайної розетки пристрою більш ніж на 3500 Вт не можна — тут потрібно специфічний формат живлення. У світлі останнього навіть найбільш об'ємні пристрою — термопоти на 10 л і більше — вкрай рідко оснащуються нагрівачами могутніше 3000 Вт: такої потужності цілком вистачає для роботи за призначенням, при цьому для підключення підходить звичайна розетка.

Пристрій, що дозволяє встановлювати, до якої температури буде нагріватися вода — терморегулятор відстежує температуру і автоматично відключає нагрів при досягненні потрібного значення. На практиці воду, нагреваемую в чайнику, не завжди потрібно доводити до кипіння: так, для заварювання деяких сортів чаю оптимальна температура становить близько 80 °C, а для приготування дитячого харчування — 60 °C. Терморегулятором найчастіше оснащуються термопоти, однак існують і класичні електрочайники з такою функцією.

Можливості з регулювання температури, передбачені в конструкції чайника, а саме — конкретні значення температури, які можна виставити в пристрої. Підкреслимо, що мається на увазі саме автоматичне регулювання, при якому пристрій автоматично вимикається (або переходить в режим підтримки температури) після досягнення потрібного ступеня нагрівання.

Якщо в даному пункті зазначено кілька варіантів через кому (наприклад, «60 °С, 80 °С, 90 °С») — це означає, що дана модель має кілька фіксованих варіантів температури. Однак зустрічаються також пристрої з плавним реґулюванням, що дає змогу налаштовувати температуру з кроком в 5 °С, а то і в 1 °С; для таких пристроїв тут вказується весь діапазон регулювання, наприклад, «60 – 100 °С».

В цілому чим більше можливостей з налаштування температури є в чайнику – тим він універсальніший, тим точніше можна підібрати оптимальний режим заварки для того чи іншого напою. Ось найпростіша таблиця рекомендованих температур:

— білий чай – 60 °С;
— жовтий чай – 70 °С;
— зелений чай – 80 °С;
— чорний чай — 90 °С;
– ройбуш (ройбос), каркаде – 100 °С (аж до кипіння);
— дитяче харчування – 40° С.

Зрозуміло, з подібних правил бувають і винятки — залежно від конкретного виду...напою. Наприклад, окремі сорти зеленого чаю допускається заварювати і при 90 °С.

Можливість роботи класичного чайника (див. «Тип») в режимі підтримки температури води — коли нагріта вода зберігається гарячої за рахунок роботи нагрівача на малій потужності. Для чайників, на відміну від термопотов, даний режим є далеко не обов'язковим, тому його наявність вказується в характеристиках окремо.

Можливість повністю зняти кришку чайника. Подібна можливість не має особливого значення при штатному використанні, проте вона забезпечує додаткову зручність, якщо чайник потрібно вимити зсередини — знімна кришка, на відміну від традиційної незнімною, не буде бовтатися на кріпленні, бити по руках і створювати інші незручності. З іншого боку, існує певний ризик втратити таку кришку, тому дана особливість зустрічається нечасто.

Чайники (див. «Тип»), в яких кришка відкривається після натискання кнопки. Таке відкривання швидше і зручніше, а часто — і безпечніше, ніж традиційний спосіб (взятися за кришку і потягнути вгору): кришка може досить сильно нагріватися під час роботи чайника, і довгий контакт з нею загрожує опіками. І хоча кнопка теж може розміщуватися на кришці, проте для її спрацьовування досить короткочасного натискання, і навіть в таких випадках ризик обпектися мінімальний. З іншого боку, відкривання кришки кнопкою ускладнює конструкцію чайника і дещо знижує її надійність.

Загальна форма корпуса електрочайника.

— Конічна. Найбільш популярний варіант: широкий у підстави корпус, дещо звужується догори. Така форма сприяє стійкості: центр тяжкості виходить максимально зміщеним донизу. Правда, мити зсередини такий чайник може бути не дуже зручно за порівняно невеликих розмірів отвори у верхній частині.

— Циліндрична. Циліндрична форма передбачає більш-менш однакову ширину корпусу і біля основи, і зверху. При тій же висоті і діаметрі підстави такі чайники вміщують дещо більше води, ніж конічні; крім того, такий пристрій простіше мити завдяки широкому отвору під кришку.

— Похила. Корпус трохи нахилений вперед; ширина такого корпусу зазвичай більш-менш однакова по всій висоті. Подібні чайники мають незвичайний, що виділяється зовнішній вигляд; крім того, з них дещо легше наливати воду — для цього потрібно нахилити пристрій на менший кут, ніж при циліндричному і тим більше при конічному корпусі. Проте принципових переваг перед тією ж циліндричною формою даний варіант не дає, а коштує він дорожче, тому і зустрічається нечасто.