Порівняння QCY T1C vs QCY T5

Імпедансом називають номінальний опір навушників змінному струму — такого, як аудіосигнал.

За інших рівних умов більш високий імпеданс знижує рівень спотворень, проте потребує більш потужного підсилювача — інакше навушники просто не зможуть видати достатню гучність. У світлі цього вибір по опору залежить насамперед від того, до якого джерела сигналу планується підключати «вуха». Так, для портативного гаджета (смартфона, кишенькового плеєра) оптимальним вважається показник у 16 Ом і менше, непоганим — 17 – 32 Ом. Більш високі значення — 33 – 64 Му і 65 – 96 Ом — зажадають вже досить потужних підсилювачів, на зразок тих, що застосовуються в комп'ютерах і телевізорах. А моделі з опором 96 – 250 Ом і вище розраховані в основному на аудіотехніку Hi-End класу і професійне застосування; для таких випадків детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, який здатні відтворити навушники.

Чим ширше цей діапазон, тим повніше навушники відтворюють спектр звукових частот, тим нижче ймовірність, що занадто низькі або надто високі частоти виявляться недоступними. Однак тут слід враховувати деякі нюанси. Насамперед нагадаємо, що діапазон сприйняття людського вуха становить в середньому від 16 Гц до 22 кГц, та для повної картини достатньо, щоб навушники перекривали цей діапазон. Проте сучасні моделі можуть помітно виходити за ці межі: у багатьох пристроях нижній поріг не перевищує 15 Гц, а то і 10 Гц, а верхня межа може досягати 25 кГц, 30 кГц і навіть більше. Такі широкі діапазони сам по собі не дають практичних переваг, проте вони зазвичай свідчать про високий клас навушників, а іноді наводяться лише в рекламних цілях.

Другий важливий момент полягає в тому, що широкий частотний діапазон сам по собі не є гарантією хорошого звучання: якість звуку залежить ще від цілого ряду параметрів, насамперед амплітудно-частотної характеристики навушників.

Можливість відключити власний мікрофон навушників за допомогою спеціальної кнопки перемикача.

Ця функція актуальна в основному для розмов по телефону, Скайпу і т. ін. Вона стане в нагоді в ситуаціях, коли потрібно відволіктися від основної розмови і сказати щось, що не потрібно чути співрозмовника. Вимкнути мікрофон при цьому простіше і надійніше, ніж прикривати рукою або від'єднувати навушники цілком.

Зазначимо, що можливість відключення мікрофона може передбачатися у самій програмі для спілкування (те ж Skype, наприклад). Однак, знову ж таки, скористатися вимикачем на навушниках буває зручніше.

Кодеки і додаткові технології обробки звуку, підтримувані навушниками з підключенням по Bluetooth (див. «Підключення»). Першопочатково передача звуку по Bluetooth передбачає досить сильне стиснення сигналу; це некритично при передачі мови, однак може сильно зіпсувати враження при прослуховуванні музики. Для усунення цього недоліку і використовуються різні технології, зокрема aptX, aptX HD, aptX Low Latency, aptX Adaptive, AAC, LDAC і LHDC. Зрозуміло, для використання будь-якої з технологій її повинні підтримувати не тільки «вуха», але і Bluetooth-пристрій, з яким вони використовуються. А ось основні особливості кожного з варіантів:

— aptX. Bluetooth-кодек, створений для значного підвищення якості звуку, що передається по Bluetooth. Згідно із заявами творців, дає змогу досягти якості, порівнянної з Audio CD (16-bit/44.1 kHz). Переваги aptX найбільш помітні при прослуховуванні високоякісного контенту (наприклад, форматів lossless), проте навіть на звичайному MP3 він може дати помітне покращення звучання.

— aptX HD. Розвиток і удосконалення оригінального aptX, що дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). Як і в оригіналі, переваги aptX HD помітні в основному н...а аудіо високої якості, хоча цей кодек не буде зайвим і для MP3.

— aptX Low Latency. Специфічний різновид описаного вище aptX, розроблений в розрахунку не стільки на покращення якості звуку, скільки на зниження затримок у передачі сигналу. Такі затримки неминуче виникають під час роботи через Bluetooth; вони не критичні для прослуховування музики, однак при перегляді відео або в іграх може виникнути значна асинхронність між зображенням і звуком. Кодек aptX LL усуває це явище, зменшуючи затримку до 32 мс — така різниця непомітна для сприйняття людиною (хоча для серйозних завдань на зразок студійної роботи зі звуком вона все одно занадто велика). Підтримка aptX LL зустрічається переважно в ігрових навушниках.

— aptX Adaptive. Подальший розвиток aptX; фактично об'єднує в собі можливості aptX HD і aptX Low Latency, проте не обмежується цим. Однією з головних особливостей даного стандарту є так званий адаптивний бітрейт: кодек автоматично регулює фактичну швидкість передачі даних, виходячи з особливостей трансльованого контенту (музика, ігрове аудіо, голосовий зв'язок тощо) і завантаженості використовуваних частот. Це, зокрема, сприяє зниженню енергоспоживання і підвищенню надійності зв'язку; а спеціальні алгоритми дають змогу транслювати звук, за якістю порівнянний з aptX HD (24 біт/48 кГц), використовуючи в рази меншу кількість даних, що передаються. А мінімальна затримка передачі даних (на рівні aptX LL) робить цей кодек таким, що відмінно підходить в тому числі для ігор і фільмів.

— AAC. Bluetooth-кодек, що застосовується переважно в портативних гаджетах фірми Apple. За можливостями помітно поступається більш прогресивним стандартам на зразок aptX або LDAC: якість звуку при використанні AAC можна порівняти з середнім MP3-файлом. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більш прогресивних форматах. А вимоги AAC до апаратної частини невисокі, і його підтримка в навушниках обходиться недорого.

— LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек компанії Sony. За пропускною здатністю і потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що це максимальна якість, яку має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха. З іншого боку, підтримка цього стандарту обходиться недешево, а гаджетів з такою підтримкою поки існує досить мало — це, зокрема, смартфони Sony, а також апарати середнього і топового класу під управлінням Android 8.0 Oreo і більш пізніх версій.

— LHDC. LHDC (Low latency High-Definition audio Codec) — це кодек високої роздільної здатності з низькими затримками, розроблений спілкою Hi-Res Wireless Audio та компанією Savitech. У переважній більшості випадків його підтримка реалізована на апаратному рівні у смартфонах Huawei та Xiaomi. Також кодек відомий під назвою HWA (Hi-Res Wireless Audio). При використанні LHDC передача сигналу телефону на навушники здійснюється з бітрейтом до 900 кбіт/с, бітовою глибиною до 24 біт і частотою дискретизації до 96 кГц. При цьому забезпечується стабільне та надійне з'єднання зі зниженим рівнем затримки. Кодек оптимально підходить для висококласних бездротових навушників та оперування прогресивними форматами цифрового звуку.

Ємність акумулятора, встановленого в навушниках відповідної конструкції (див. «Живлення»).

Теоретично більш висока ємність дає змогу досягти більшої автономності, але на практиці час роботи залежить ще й від енергоспоживання навушників — а воно може бути дуже різним, залежно від характеристик і особливостей конструкції. Так що цей параметр є другорядним, і звертати увагу при виборі варто не стільки на ємність батареї, скільки на прямо заявлений час роботи (див. нижче).

Час роботи навушників з автономним живленням (див. вище) на одному заряді акумулятора або комплекті батарейок.

Зазвичай, в характеристиках вказується певний середній час роботи, для стандартних умов; на практиці ж він буде залежати від інтенсивності використання, рівня гучності та інших параметрів роботи, а в моделях зі змінними батарейками — ще й від якості конкретних батарейок. Тим не менш, за заявленим часу можна досить достовірно оцінити автономність вибраних навушників і порівняти їх з іншими моделями. Що стосується конкретних значень, порівняно «короткоживучі» пристрої мають автономність до 8 год, показник у 8 – 12 год можна назвати непоганим, 12 – 20 год — дуже хорошим, а в найбільш «довгограючих» навушниках час роботи може перевищувати 20 год.

Для TWS моделей із зарядним кейсом вказується саме час роботи навушників від вбудованого в них акумулятора - ємність кейса і його додаткова зарядка подовжують можливість роботи з навушниками, але лише після "дозаправки". Також відзначимо, що для моделей з активним шумозаглушенням (див. вище) в даному пункті зазвичай вказується автономність з увімкненим шумозаглушувачем; час роботи без використання цієї функції може уточнюватися окремо.

Максимальний час роботи TWS-навушників з урахуванням підзарядки рідним кейсом. Але це час не безперервного використання, він враховує перерви на «дозаправку». У будь-якому разі даний параметр дає можливість зрозуміти, на який період можна відлучитися від мережі (наприклад, скільки ночей провести в наметі під акомпанемент улюбленого виконавця).

Тип роз'єму, який використовується для зарядки вбудованого акумулятора навушників, точніше — для підключення зовнішнього зарядного пристрою. Роль такого пристрою може грати мережевий або автомобільний адаптер, повербанк чи навіть USB-порт ПК або ноутбука (за наявності відповідного кабелю). При цьому в true wireless моделях (зустрічаються з довгою ніжкою, короткою ніжкою, < a href="/list/239/pr-46359/">без ніжки, з завушним кріпленням та кліпси (Clip-on)) дріт зарядного пристрою підключається до спеціальної док-станції, куди на час зарядки вкладаються «вуха» (при цьому сама станція зазвичай має власний акумулятор і може працювати як автономний повербанк). А в бездротових і комбінованих рішеннях більш традиційної конструкції вхід зарядки нерідко розташовується на самому корпусі навушників. Що стосується роз'ємів, то найбільш поширені такі варіанти:

— microUSB. Зменшена версія USB-роз'єму, яка створена для портативних пристроїв. З'явилася досить давно, проте не втрачає популярності і у наш час, використовується абсолютною більшістю виробників.

— USB-C. Мініатюрний USB-роз'єм, який позиціонується в тому числі як потенційний спадкоємець microUSB. На відміну від попередника, має двосторонню конструкцію, завдяки якій штекер можна вставити в гніздо будь-яким боком. Поки що зустрічається відносно рідко, проте з великою вірогідністю в найближчі роки ситуація зміниться.

— Lightning.... Фірмовий роз'єм компанії Apple. Як і USB-C, має двосторонню конструкцію, при цьому дещо зручніший і надійніший, однак застосування Lightning обмежується власне продукцією компанії Apple і бренду Beats, який їй належить.

Ця особливість означає, що в якості органів управління в навушниках використовуються не традиційні кнопки, які потрібно натискати, а сенсори, що спрацьовують від дотику.

Сенсорне управління обходиться дещо дорожче кнопкового, однак має ряд переваг перед ним. По-перше, воно надає навушникам акуратного і технологічного зовнішнього вигляду, з мінімумом виступаючих частин. По-друге, завдяки відсутності рухомих частин сенсори більше надійні і компактні. По-третє, користуватися ними чисто фізично зручніше, особливо при невеликих розмірах навушників. Ці моменти особливо актуальні для «вух» формату true wireless (см «Тип кабелю»), тому саме у них найчастіше можна зустріти сенсорне управління. Втім, бувають і винятки з цього правила. Також зазначимо, що різниця в ціні між кнопками і сенсорами нерідко виявляється практично непомітною на тлі вартості навушників в цілому.