Порівняння Havit G1 vs MIFO O5

Цей параметр вказується тільки для спеціалізованих моделей, що не належать до «вух» загального застосування. В наш час в навушниках можна зустріти такі варіанти спеціалізації: ігрові, для активного спорту, офісні, моніторні (вони ж студійні), для діджеїв, для сну
— Ігрові. Навушники, призначені в основному для застосування в іграх — насамперед з ПК і ноутбуками (для консолей випускається окремий різновид, про нього див. нижче). Зовні виділяються насамперед дизайном — зазвичай досить яскравим і агресивним. Більшість подібних моделей мають накладну конструкцію, найчастіше повнорозмірного «Over Ear» формату (див. «Конструкція») — це забезпечує максимальний ефект занурення у гру. Зустрічаються й інші варіанти оформлення, однак помітно рідше. Практично обов'язковою деталлю є мікрофон — для спілкування голосом в онлайн-іграх. Крім того, саме до цієї категорії належить більшість багатоканальних моделей (див. «Звук») — подібне звучання найбільш важливе саме для ігор.

– Для активного спорту. Навушники, що добре підходять для занять спортом. Такі пристрої повинні, по-перше, мати додаткову фіксацію у вухах або на голові, щоб не змінювати своє положення при активних рухах; п...о-друге – не боятися поту (а в ідеалі – дощу, снігу та інших атмосферних опадів). За рідкісними винятками навушники для активного спорту не мають дроту, який міг би створювати незручності під час руху. До спортивних прийнято відносити внутрішньоканальні моделі, вкладки та деякі накладні навушники. Їхні спільні ключові риси характеру — надійна посадка та наявність будь-якого ступеня захисту від вологи IP (див. «Рівень захисту (IP)»).

— Офісні. Офісними називають навушники, призначені для консультантів, операторів підтримки та інших працівників, яким постійно доводиться мати справу з голосовим зв'язком по телефону або по Інтернету. Відповідно, однією з головних особливостей в таких моделях є наявність мікрофона. Також серед офісних навушників досить популярні моделі на одне вухо (див. «Звук — моно»), які дають змогу чути одночасно і співрозмовника на лінії, і навколишню обстановку. Чимало «вух» цього призначення використовують з'єднання по USB (див. «Підключення») — у розрахунку на те, що недорогі офісні комп'ютери можуть взагалі не мати спеціалізованих аудіовиходів. При цьому прямо на штекері USB може передбачатися невелика панель управління для роботи з IP-телефонією, вона дає змогу, зокрема, приймати та відхиляти дзвінки. Зустрічаються і бездротові моделі (зазвичай зі з'єднанням по радіоканалу, рідше по Bluetooth), а також спеціалізовані рішення, що підключаються до телефонних апаратів за допомогою специфічних роз'ємів.

— Моніторні (студійні). Навушники, призначені для застосування у професійному звукозапису і при налаштуванні звукового обладнання. Робляться тільки дротовими. Втім, ключова особливість подібних моделей полягає в іншому: вони мають максимально рівну АЧХ, яка дає практично однакову гучність звучання всіх частотних смуг, і великий робочий діапазон, нерідко перевищує межі чутних людиною частот. Завдяки цьому навушники даного призначення здатні чітко виявити всі огріхи звукового сигналу — включаючи нюанси, не помітні на традиційних «вухах»; подібні можливості незамінні у професійній роботі зі звуком. З іншого боку, з цієї ж причини немає сенсу застосовувати моніторні моделі для повсякденного прослуховування музики: вони не тільки виявляють різні недоліки запису, але ще й додають звуку специфічного забарвлення, незвичного і навіть неприємного для рядового користувача.

— Для DJ. Навушники, першопочатково призначені для використання професійними діджеями при зведенні треків. Багато в чому схожі з описаними вище моніторними — зокрема, мають дуже рівну АЧХ, що забезпечує максимально достовірне звучання, і широкий частотний діапазон. Крім того, діджейські навушники зазвичай виконуються в закритому акустичному оформленні і в цілому відрізняються високою якістю звукоізоляції, що дає змогу зберігати хорошу чутність навіть у досить шумній обстановці.

– Для сну. Мініатюрні навушники особливої анатомічної форми, що дає змогу спокійно засипати лежачи на боці без дискомфорту у вусі. Для зниження рівня навколишніх шумів у їх конструкції зазвичай передбачається пасивне шумозаглушення. Такі навушники можна використовувати як для прослуховування музики, так і для трансляції білого шуму, звуків природи або хвиль. Прогресивні моделі також моніторять якість сну, а функція будильника вмикає в призначений час мелодію для пробудження. Подібні навушники часто називаються електричними берушами.

Радіус дії навушників, здатних працювати в бездротовому форматі (див. «Тип підключення»).

При оцінці радіусу дії потрібно враховувати, що даний параметр є досить умовним і фактична дальність може дещо відрізнятися від заявленої (зазвичай в меншу сторону). Так, при підключенні по радіоканалу дальність вказується для ідеальних умов — без перешкод і перешкод на шляху проходження сигналу. Для Bluetooth-моделей радіус дії залежить ще й від потужність Bluetooth-модуля в пристрої, до якого підключені «вуха». А ефективність ІЧ-каналу може знижуватися в жарку погоду або на яскравому сонячному світлі. Так що при виборі за даним показником не завадить взяти певний запас.

З іншого боку, варто відзначити два моменти. По-перше, загалом вказаний радіус дії досить точно описує можливості навушників, і по ньому цілком можна оцінювати і порівнювати між собою різні моделі. По-друге, навіть у найскромніших бездротових «вухах» дальність зв'язку становить близько 8 -10 м, 11 – 20 м вважається середнім показником, а досить велика кількість пристроїв здатне працювати на відстані в десятки і навіть сотні метрів. Так що звертати увагу на радіус дії має сенс в основному в тих випадках, якщо ви плануєте віддалятися від джерела сигналу на значну відстань — від 5 м і більше — небудь слухати звук через стіни.

Імпедансом називають номінальний опір навушників змінному струму — такого, як аудіосигнал.

За інших рівних умов більш високий імпеданс знижує рівень спотворень, проте потребує більш потужного підсилювача — інакше навушники просто не зможуть видати достатню гучність. У світлі цього вибір по опору залежить насамперед від того, до якого джерела сигналу планується підключати «вуха». Так, для портативного гаджета (смартфона, кишенькового плеєра) оптимальним вважається показник у 16 Ом і менше, непоганим — 17 – 32 Ом. Більш високі значення — 33 – 64 Му і 65 – 96 Ом — зажадають вже досить потужних підсилювачів, на зразок тих, що застосовуються в комп'ютерах і телевізорах. А моделі з опором 96 – 250 Ом і вище розраховані в основному на аудіотехніку Hi-End класу і професійне застосування; для таких випадків детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах.

Номінальна чутливість навушників. Технічно це гучність, на якій вони звучать при підведенні до них певного стандартного сигналу з підсилювача. Таким чином, чутливість є одним з параметрів, які визначають загальну гучність звучання навушників: чим вона вища — тим голосніше буде звук при тому ж рівні вхідного сигналу та інших рівних умов. Втім, не потрібно забувати, що рівень гучності залежить також від опору (імпедансу, див. вище); мало того, підбирати «вуха» під конкретний пристрій варто спершу за імпедансом, а вже потім — за чутливістю. При цьому один параметр можна компенсувати іншим: наприклад, модель з високим опором і високою чутливістю зможе працювати навіть на порівняно слабкому підсилювачі.

Що стосується конкретних цифр, то навушники з показниками в 100 дБ і менше розраховані в основному для використання в тихій обстановці (в деяких подібних моделях чутливість не перевищує 90 дБ). Для застосування на вулиці, у транспорті та інших аналогічних умовах бажано мати більш чутливі навушники — близько 101 – 105 дБ, а то і 110 дБ. А в деяких моделях цей показник може досягати 116 – 120 дБ і навіть більше.

Також зазначимо, що цей параметр актуальний виключно при дротовому підключенні за аналоговим стандартом — наприклад, через mini-jack 3.5 mm. При використанні цифрових інтер...фейсів на зразок USB і бездротових каналів на зразок Bluetooth звук проходить оброблення у вбудованому перетворювачі навушників, і якщо планується в основному подібне застосування — на чутливість можна не звертати особливої уваги.

Діаметр динаміка, встановленого в навушниках; в моделях з кількома випромінювачами (див. «Кількість випромінювачів»), зазвичай, враховується розмір найбільш великого динаміка, інші розміри можуть уточнюватися в примітках.

Загалом цей параметр актуальне насамперед для накладних навушників (див. «Конструкція»).У них випромінювачі можуть мати різний розмір; чим він більший — тим більш насиченим виходить звук і тим краще динамік відтворює баси, однак великі випромінювачі відповідним чином позначаються на габаритах, вазі і ціною навушників. А ось внутрішньоканальні «вуха» і вкладиші за визначенням мають дуже невеликі динаміки, а насичений бас в них досягається за рахунок інших конструктивних особливостей.

Наявність в навушниках власного регулятора гучності. Такий регулятор може розміщуватися як на проводі, так і на одній з чашок (останнє характерно для бездротових моделей). У будь-якому разі дана функція дозволяє з легкістю налаштувати гучність: для цього не потрібно лізти в налаштування комп'ютера, натискати кнопки на плеєрі або смартфоні і т. п, досить скористатися знаходяться під рукою регулятором. З іншого боку, додаткове оснащення ускладнює і здорожує конструкцію, а також підвищує ймовірність спотворень. У світлі останнього регулювання гучності практично не зустрічається в професійних навушниках.

Кодеки і додаткові технології обробки звуку, підтримувані навушниками з підключенням по Bluetooth (див. «Підключення»). Першопочатково передача звуку по Bluetooth передбачає досить сильне стиснення сигналу; це некритично при передачі мови, однак може сильно зіпсувати враження при прослуховуванні музики. Для усунення цього недоліку і використовуються різні технології, зокрема aptX, aptX HD, aptX Low Latency, aptX Adaptive, AAC, LDAC і LHDC. Зрозуміло, для використання будь-якої з технологій її повинні підтримувати не тільки «вуха», але і Bluetooth-пристрій, з яким вони використовуються. А ось основні особливості кожного з варіантів:

— aptX. Bluetooth-кодек, створений для значного підвищення якості звуку, що передається по Bluetooth. Згідно із заявами творців, дає змогу досягти якості, порівнянної з Audio CD (16-bit/44.1 kHz). Переваги aptX найбільш помітні при прослуховуванні високоякісного контенту (наприклад, форматів lossless), проте навіть на звичайному MP3 він може дати помітне покращення звучання.

— aptX HD. Розвиток і удосконалення оригінального aptX, що дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). Як і в оригіналі, переваги aptX HD помітні в основному н...а аудіо високої якості, хоча цей кодек не буде зайвим і для MP3.

— aptX Low Latency. Специфічний різновид описаного вище aptX, розроблений в розрахунку не стільки на покращення якості звуку, скільки на зниження затримок у передачі сигналу. Такі затримки неминуче виникають під час роботи через Bluetooth; вони не критичні для прослуховування музики, однак при перегляді відео або в іграх може виникнути значна асинхронність між зображенням і звуком. Кодек aptX LL усуває це явище, зменшуючи затримку до 32 мс — така різниця непомітна для сприйняття людиною (хоча для серйозних завдань на зразок студійної роботи зі звуком вона все одно занадто велика). Підтримка aptX LL зустрічається переважно в ігрових навушниках.

— aptX Adaptive. Подальший розвиток aptX; фактично об'єднує в собі можливості aptX HD і aptX Low Latency, проте не обмежується цим. Однією з головних особливостей даного стандарту є так званий адаптивний бітрейт: кодек автоматично регулює фактичну швидкість передачі даних, виходячи з особливостей трансльованого контенту (музика, ігрове аудіо, голосовий зв'язок тощо) і завантаженості використовуваних частот. Це, зокрема, сприяє зниженню енергоспоживання і підвищенню надійності зв'язку; а спеціальні алгоритми дають змогу транслювати звук, за якістю порівнянний з aptX HD (24 біт/48 кГц), використовуючи в рази меншу кількість даних, що передаються. А мінімальна затримка передачі даних (на рівні aptX LL) робить цей кодек таким, що відмінно підходить в тому числі для ігор і фільмів.

— AAC. Bluetooth-кодек, що застосовується переважно в портативних гаджетах фірми Apple. За можливостями помітно поступається більш прогресивним стандартам на зразок aptX або LDAC: якість звуку при використанні AAC можна порівняти з середнім MP3-файлом. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більш прогресивних форматах. А вимоги AAC до апаратної частини невисокі, і його підтримка в навушниках обходиться недорого.

— LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек компанії Sony. За пропускною здатністю і потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що це максимальна якість, яку має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха. З іншого боку, підтримка цього стандарту обходиться недешево, а гаджетів з такою підтримкою поки існує досить мало — це, зокрема, смартфони Sony, а також апарати середнього і топового класу під управлінням Android 8.0 Oreo і більш пізніх версій.

— LHDC. LHDC (Low latency High-Definition audio Codec) — це кодек високої роздільної здатності з низькими затримками, розроблений спілкою Hi-Res Wireless Audio та компанією Savitech. У переважній більшості випадків його підтримка реалізована на апаратному рівні у смартфонах Huawei та Xiaomi. Також кодек відомий під назвою HWA (Hi-Res Wireless Audio). При використанні LHDC передача сигналу телефону на навушники здійснюється з бітрейтом до 900 кбіт/с, бітовою глибиною до 24 біт і частотою дискретизації до 96 кГц. При цьому забезпечується стабільне та надійне з'єднання зі зниженим рівнем затримки. Кодек оптимально підходить для висококласних бездротових навушників та оперування прогресивними форматами цифрового звуку.

Час роботи навушників з автономним живленням (див. вище) на одному заряді акумулятора або комплекті батарейок.

Зазвичай, в характеристиках вказується певний середній час роботи, для стандартних умов; на практиці ж він буде залежати від інтенсивності використання, рівня гучності та інших параметрів роботи, а в моделях зі змінними батарейками — ще й від якості конкретних батарейок. Тим не менш, за заявленим часу можна досить достовірно оцінити автономність вибраних навушників і порівняти їх з іншими моделями. Що стосується конкретних значень, порівняно «короткоживучі» пристрої мають автономність до 8 год, показник у 8 – 12 год можна назвати непоганим, 12 – 20 год — дуже хорошим, а в найбільш «довгограючих» навушниках час роботи може перевищувати 20 год.

Для TWS моделей із зарядним кейсом вказується саме час роботи навушників від вбудованого в них акумулятора - ємність кейса і його додаткова зарядка подовжують можливість роботи з навушниками, але лише після "дозаправки". Також відзначимо, що для моделей з активним шумозаглушенням (див. вище) в даному пункті зазвичай вказується автономність з увімкненим шумозаглушувачем; час роботи без використання цієї функції може уточнюватися окремо.

Наявність у навушників спеціального захисту від вологи й пилу; також у цьому пункті може уточнюватися рівень такого захисту згідно стандарту IP.

Далеко не всякі навушники із захистом від вологи допускають повне занурення у воду, проте в цьому разі це зазвичай і не потрібно — захист від води призначений здебільшого для безпечної експлуатації під час дощу (або під час занять спортом, коли користувач сильно потіє). А ось конкретний ступінь такого захисту в різних моделях може значно відрізнятися, і тут найзручніше оцінювати його за маркуванням IP. Таке маркування складається з букв IP і двох цифр; стійкість до вологи описує друга, остання цифра, і в сучасних навушниках можна зустріти такі варіанти:

— 2. Захист від вертикальних крапель води в робочому положенні й при відхиленні пристрою на кут до 15° від цього положення. Мінімальний показник, що дає змогу говорити про стійкість до дощу (однак без сильного вітру).
— 3. Захист від бризок, що падають вертикально або під кутом до 60° до вертикалі. Забезпечує стійкість до дощу середньої інтенсивності за умови сильного вітру.
— 4. Захист від бризок з будь-якого напрямку. Таким навушникам дощ середньої інтенсивності не страшний незалежно від сили вітру
— 5. Захист від водяних струменів з будь-якого напрямку. Дає змогу витримувати поєднання сильного вітру зі зливою.
— 6. Захист від сильних водяних струменів. Вважається мінімальним рівнем, що дає можливість безпечно плавати (з головою над поверхнею води) в навушниках.
— 7. Можливість короткочасного (не більше пів години) занурення під воду на невелику глибину (не більше 1 м); постійна робота в режимі занурення не передбачається. У таких навушниках можна вже не тільки плавати, але й занурюватися під воду на невелику глибину (занурюватися з головою), однак для повноцінного пірнання вони не підходять.
— 8. Найвищий рівень захисту від вологи, що зустрічається в сучасних навушниках (хоча в теорії є і більш високий, 9 рівень). Допускає тривале (більше 30 хв) занурення під воду на глибину 1 м і більше й навіть постійну роботу під водою. І хоча останнє для навушників не особливо актуально, проте подібний ступінь захисту дає можливість безпечно плавати й навіть пірнати. Однак варто враховувати, що конкретні обмеження щодо застосування таких навушників можуть бути різними, їх обов'язково потрібно уточнити за інструкцією.

Що стосується захисту від пилу (його позначає перша цифра в маркуванні IP), то його рівень в сучасних «вухах» вказується в основному в тих випадках, коли він відповідає рівню 4 (захист від предметів товщиною 1 мм і більше), 5 (допускається попадання деякої кількості пилу, що не впливає на роботу пристрою) або 6 (повний захист від пилу). Також відзначимо, що замість цієї цифри може стояти буква «Х» — наприклад, ІРХ7; це означає, що офіційна атестація на стійкість до пилу для цієї моделі не проводилася. Однак цю стійкість у багатьох випадках можна оцінити за ступенем захисту від вологи: так, пристрої з вологостійкістю на рівні 7 або 8 за визначенням не пропускають воду — а значить, пил їм також не страшний.