Порівняння Electrolux EWH 100 Centurio IQ 2.0 vs Hotpoint-Ariston PRO ECO 100V DRY HE

Штатний спосіб встановлення водонагрівача.

Вибір за цим параметром залежить насамперед від того, скільки вільного місця є для установки пристрою і яку форму має це простір. Тому коли місця багато (наприклад, в розпорядженні користувача ціла стіна в котельні приватного будинку) — на даний параметр можна не звертати особливої уваги. А ось в обмежених умовах кожен спосіб встановлення буде мати свої нюанси.

— Вертикальний. Влаштування вертикального компонування, витягнуті у висоту. Цей варіант добре підійде для вузьких тісних приміщень — наприклад, санвузли в малогабаритній міській квартирі.

— Горизонтальний. Горизонтальна компонування слабкіше підходить для тісних приміщень, ніж вертикальна, проте в деяких умов саме вона може виявитися оптимальною — наприклад, якщо місце під прилад має вигляд невисокою горизонтальної ніші. Також відзначимо, що в такому виконанні випускаються багато проточні водонагрівачі (див. «Тип») — вони не займають багато місця, а горизонтальна орієнтація з низки причин вважається для таких пристроїв оптимальною.

— Підлоговий. Моделі, що встановлюються на підлогу (на противагу всім описаним вище варіантами, які передбачають кріплення на стіну). Головна перевага такої установки — простота: не потрібно свердлити стіни і готувати інші спеціальні кріплення, достатньо наявності вільного місця на підлозі. Крім тог...о, для підлогових водонагрівачів не так критичні обмеження по вазі, і цей спосіб можна застосовувати навіть для самих потужних, ємних і, відповідно, великих моделей. З іншого боку, саме вільне місце на підлозі є далеко не завжди, і для обмежених умов даний спосіб встановлення підходить погано.

— Універсальний (підвісний). Пристрої, що допускають розміщення в будь-якому положенні — як горизонтальному, так і вертикальному (докладніше див. вище). Перевага цього варіанта очевидно: користувач може вибрати спосіб встановлення на свій розсуд, залежно від ситуації.

Форма корпуса водонагрівача.

Традиційними варіантами форми вважаються циліндрична і прямокутна, однак в наш час зустрічаються і більш специфічні варіанти — плоский корпус, вузькі циліндричні пристрої. Ось особливості кожного з цих варіантів:

— Циліндричний. Подібна форма фактично є традиційною для накопичувальних водонагрівачів. Пов'язано це з тим, що при тому ж загальному об'ємі на циліндричний бак потрібно менше матеріалу, ніж, наприклад, на прямокутний; та й у виробництві такі ємності прості і дешеві, що дає змогу застосовувати їх в бойлерах будь-якої цінової категорії. До недоліків даної форми можна віднести перш за все деяку громіздкість в порівнянні з іншими варіантами.

— Прямокутний. Корпус прямокутної форми, з явно вираженими передніми і боковими гранями; кути при цьому можуть бути як різко окресленими, так і закругленими. Це традиційна форма для проточних водонагрівачів, перш за все газових, проте її можна зустріти в досить великій кількості накопичувальних моделей. Відповідно, особливості прямокутного корпусу будуть різними – залежно від типу нагрівача. Так, в проточних моделях «прямокутник» просто є одним з найбільш зручних варіантів з точки зору загального компонування. А ось в бойлерах така форма відрізняється від плоскої (див. нижче) лише дещо більшою товщиною і, в деяких варіантах, явн...о вираженими кутами.

— Плоский. Варіант, що зустрічається в основному в накопичувальних електричних нагрівачах. Подібні пристрої виглядають так, як ніби класичний циліндричний корпус сплющили ззаду і спереду, зменшивши його товщину за рахунок збільшення ширини (а іноді і висоти). Таким чином, подібний бойлер не так сильно виступає перед стіною, як циліндричний; в деяких ситуаціях цей момент може виявитися принциповим — наприклад, при встановленні в туалеті, де циліндричний пристрій нависав би над унітазом, створюючи дискомфорт.

— Вузький. Різновид циліндричних корпусів, що характеризується зменшеним діаметром. Іншими словами, бойлери з даної категорії також круглі, проте при тому ж об'ємі вони мають помітно меншу ширину і товщину, ніж традиційні циліндричні. У обмежених умовах це може виявитися вельми корисно; однак треба враховувати, що платою за зменшення діаметра є збільшення висоти.

Електрична потужність, споживана нагрівачем під час роботи.

Даний параметр має ключове значення для електричних моделей (див. «Джерело енергії»): в них споживана потужність фактично відповідає потужності нагрівального елемента і, відповідно, корисної теплової потужності всього пристрою. А від корисної потужності безпосередньо залежить загальна ефективність і продуктивність водонагрівача. Відповідно, високопродуктивні моделі неминуче мають високе споживання. При цьому відзначимо, що потужність нагріву підбирається конструкторами з таким розрахунком, щоб гарантовано забезпечити необхідну продуктивність і температуру води. Так що вибираючи пристрій по робочим характеристикам, потрібно дивитися насамперед саме на продуктивність і температуру. Потужність ж потрібно враховувати при підключенні: наприклад, якщо модель на 230 В (див. «Живлення») споживає понад 3,5 кВт, її, зазвичай, не можна включати в звичайну розетку — потрібне підключення за особливими правилами. А найбільш продуктивні і «ненажерливі» моделі — на 10 кВт і більше — підключаються тільки до трифазних мереж.

Аналогічне значення споживана потужність має і для комбінованих котлів — з поправкою на те, що в них електронагрівач є додатковим джерелом тепла. А для газових і непрямих моделей даний параметр описує енергоспоживання керуючих схем та інших допоміжних елементів конструкції; це енергоспоживання зазвичай дуже невелика — порядку декількох десятків ватів, рідше до 1,5 кВт.

Кількість режимів нагрівання, передбачена в пристрої.

Даний параметр уточнюється тільки для моделей, що мають кілька режимів нагрівання. Підкреслимо, що не варто плутати подібний функціонал з регулюванням температури (див. «Функції»). Режим нагрівання — це загальний формат роботи пристрою; ці формати відрізняються насамперед за такими параметрами, як фактична потужність нагрівання, кількість (а в комбінованих моделях — і типи) задіяних нагрівальних елементів тощо. А терморегулятор, якщо він є в конструкції, дає змогу змінювати температуру вже в межах конкретного режиму.

В цілому наявність декількох режимів нагрівання розширює функціонал водонагрівача, проте позначається на його вартості. Ну і, само собою, конкретні особливості цих режимів не завадить заздалегідь уточнити перед покупкою.

Найбільша температура води, що забезпечується пристроєм. Стандартною температурою гарячої води у водопроводі вважається 60 °С, і це значення фактично є мінімумом для сучасних водонагрівачів: моделі зі скромнішими показниками (зазвичай від 40 °С) зустрічаються вкрай рідко. А ось більш високі значення можна зустріти набагато частіше: наприклад, великою популярністю користуються водонагрівачі на 75 °С і 80 °С, а в найбільш потужних в цьому плані моделях температура може досягати 95 °С і навіть вище.

З одного боку, для сильного нагрівання потрібні відповідні потужності (що особливо помітно в разі проточних електричних нагрівачів). З іншого, чим вище температура гарячої води – тим менше її потрібно для комфортної температури на виході, після змішування з холодною; це зменшує витрату нагрітої води, що особливо важливо для накопичувальних бойлерів. Крім того, чимало моделей має і власний терморегулятор (див. «Функції»).

Відзначимо також, що нагрівання до робочих значень може передбачати різну Δt (ступінь зміни температури) — залежно від вихідної температури холодної води. А від Δt безпосередньо залежить фактична продуктивність нагрівача; докладніше цей момент описаний нижче, в пунктах, присвячених продуктивності при різних Δt.

— Емаль. Як і пластик, емаль хімічно нейтральна і не впливає на смак і запах води, при цьому вважається більш міцною і довговічною. Теоретично даний матеріал схильний до появи мікротріщин, в т. ч. через перепаду температур (що в кінцевому підсумку призводить до контакту води з металом і корозії). Однак на практиці в бойлерах найчастіше застосовуються висококласні термостійкі емалі, мають той самий коефіцієнт теплового розширення, що і матеріал бака, і ушкоджуються тільки при порушенні умов експлуатації (або при сильних ударах).. Так що згаданий недолік характерний в основному для самих недорогих моделей з відповідною якістю матеріалів.

— Нержавіюча сталь. Завдяки високій міцності «нержавійка» вважається найбільш надійним і довговічним на сьогоднішній день матеріалом. На відміну від емальованих, такі баки абсолютно не бояться перепадів температур, а також нормально переносять удари і струси, в т. ч. досить сильні. З іншого боку, варто сталь помітно дорожче емалі. При цьому для подібних ємностей не виключена ймовірність корозії — особливо якщо мова йде про дешеві приладах, де використані застарілі технології зварювання, і матеріал швів може відрізнятися від матеріалу бака. Для усунення цього явища необхідна катодний захист, яка ще більше позначається на вартості.

— Склокераміка. Матеріал, багато в чому схожий з описаною вище емаллю. З одного боку, ск...локераміка не входить у реакцію з водою, не впливає на її смак і властивості, а також вважається досить надійним. З іншого боку, цей матеріал більш крихкий і схильний до появи мікротріщин і втрати своїх властивостей — як у міру зносу, так і через сильного нагріву. Через це подібні водонагрівачі зазвичай мають обмеження рекомендованої температури до 60 °С

— Пластик. Пластик хімічно стійкий, не схильний до корозії і практично не впливає на склад води, до того ж коштує недорого. Головним недоліком пластикового покриття вважається недовговічність.

— Мідь. Мідне покриття використовується виключно в проточних водонагрівачах (див. «Тип»); точніше кажучи, в таких пристроях весь резервуар зазвичай робиться мідним. Для накопичувального бака даний матеріал не підходить: мідь занадто важка, до того ж має корозійний вплив на деякі матеріали (алюміній, чавун) внаслідок своїх електрохімічних властивостей, навіть якщо ці матеріали використовуються поза нагрівача, в інших деталях системи водопостачання. Проте в невеликій ємності в проточному водонагрівачі ці моменти непомітні, при цьому мідь відмінно переносить стиснення і розтягування при перепадах температур.

— Титан-кобальтовий сплав. Спеціальний сплав, який характеризується високою міцністю і стійкістю до корозії, проте й коштує досить недешево. Зустрічається вкрай рідко, виключно в нагрівачах топового рівня.

Час нагріву накопичувального водонагрівача (див. «Тип»), повністю заповненого холодною водою, до робочої температури.

Варто пам'ятати, що дана характеристика не є стовідсотково точною. Виробники зазвичай вказують час нагріву для певних умов: повністю заповнений бак, максимальна інтенсивність нагріву, підвищення температури (∆t) на певну кількість градусів. На практиці же час нагрівання може відрізнятися, причому як одну, так і в іншу сторону. Наприклад, якщо для пристрою заявлено час нагріву 20 хвилин при ∆t = 50 °С, при нагріванні води до 15 °С до 60 °С час буде менше (∆t = 45 °С). Тим не менш, цей показник дозволяє оцінити загальну продуктивність котла, і при рівних ∆t і об'ємах різні моделі можна порівнювати з часу нагрівання.

Кількість окремих нагрівальних елементів, передбачене в конструкції водонагрівача. При цьому враховується саме загальна кількість елементів, незалежно від того, належать вони до одного типу або до різним: наприклад, 2 теплообмінника і 1 ТЕН вважаються як 3 елемента.

Всі газові моделі (див. «Джерело енергії») мають тільки один нагрівальний елемент — цього цілком достатньо для ефективної роботи. У комбінованих пристроях (див. там само), навпаки, нагрівальних елементів за визначенням декілька (не менше двох — теплообмінник і електричний). В електричних і непрямих водонагрівачах варіанти можуть бути різними.

Зміст декількох однотипних нагрівачів полягає насамперед у підвищенні ефективності нагріву. Наприклад, в проточному (див. «Тип») електричному пристрої таким чином можна збільшити робочу довжину — відстань, що проходить вода всередині приладу від входу до виходу; за рахунок збільшення робочої довжини вода довше знаходиться під нагріванням. В накопичувальних електричних моделях кілька нагрівачів забезпечують більш рівномірний прогрів води, а до непрямих — дають змогу відбирати більша кількість тепла. Крім того, у непрямих приладах теплообмінники можуть розрізнятися за джерела нагрівання: наприклад, один може працювати від опалювального котла, другий — від сонячного колектора.

Також відзначимо, що дублювання нагрівальних елементів може використовуватися ще й як захист від збоїв: при виході одного з них з ладу ефек...тивність нагріву знижується, але пристрій залишається працездатним. Втім, така можливість є далеко не у всіх моделях з кількома нагрівачами, її наявність варто уточнювати окремо.

Серед функцій водонагрівача зустрічаються терморегулятор, авторегулятор витрати води, Smart (автоматичний режим), програматор, дисплей і управління через Інтернет. Детальніше про кожну з них

— Терморегулятор. Пристосування, що дає змогу регулювати температуру води на виході з нагрівача. У накопичувальних моделях (див. «Тип») терморегулятором фактично виставляється максимальна температура нагрівання води в баку; в проточних пристроях ця функція здійснюється за рахунок зміни інтенсивності нагрівання.

– Авторегулятор витрати води. Застосовується в проточних водонагрівачах. Оскільки вода в таких приладах нагрівається «на ходу», в процесі її руху через нагрівач, то чим вище швидкість руху води (чим більше напор) — тим нижче температура нагрівання, і при занадто великому напорі потужності приладу може просто не вистачати для ефективного нагрівання. Застосування авторегулятора витрати води дає змогу уникнути цього – ця система регулює швидкість руху води через нагрівач, при необхідності обмежуючи його.

– Smart (автоматичний режим). Спеціальний «розумний» режим, в якому управління бойлером (перш за все інтенсивністю нагрівання) здійснюється автоматично. Конкретні особливості даного режиму можуть бути різними, залежно від моделі. Втім, н...айчастіше зустрічається наступний формат роботи: протягом першого тижня використання пристрій запам'ятовує, в який час доби використовувалося найбільше гарячої води, а потім режим роботи нагрівача підлаштовується під ці дані. Таким чином, бойлер в потрібний час забезпечує користувача гарячою водою і водночас не витрачає енергію на нагрівання в години, коли нагрівання не потрібне.

— Програматор. Наявність програмованого термостата – пристрою, що дає змогу не просто підтримувати температуру, але ще і програмувати роботу пристрою на певний період часу. Найпростіші програматори працюють як таймер, вмикаючись в потрібний час (режим відпустка або канікули, коли пристрій кілька днів не активний, а до повернення сім'ї в будинок, він увімкеться і підігріє воду). Більше прогресивні дають змогу задавати режим роботи по окремих днях. Так чи інакше, дана функція забезпечує додаткову зручність і усуває необхідність постійно регулювати роботу пристрою вручну. З іншого боку, наявність програматора позначається на вартості.

— Дисплей. Зазвичай в якості дисплея використовується найпростіший РК-екран на кілька символів. Однак навіть таке оснащення помітно підвищує зручність і інформативність управління. На дисплей можуть виводитися різні службові дані – починаючи від температури води в баку і закінчуючи повідомленнями про неполадки і збої. Дана функція дещо підвищує вартість пристрою, проте в порівнянні із загальною вартістю нагрівача цей момент зазвичай незначний.

– Управління через Інтернет. Конкретні нюанси такого управління можуть відрізнятися: наприклад, одні моделі використовують спеціальний додаток, що встановлюється на смартфон або планшет, інші можуть працювати через звичайний браузер з будь-якого комп'ютера. Однак в будь-якому разі дана функція дає змогу управляти нагрівачем практично з будь-якої точки земної кулі – за умови, що там є доступ до Інтернету. Крім того, при такому управлінні користувач може також стежити за станом пристрою і отримувати різні повідомлення (про вмикання і вимикання, про температуру води в баку, про різні неполадки тощо).