Порівняння JBL CSMA180 vs Musical Fidelity V90-AMP

— Концертний. Професійні підсилювачі, призначені для роботи на концертах та інших подібних заходах. Їх головним зовнішнім відзнакою від домашніх моделей є монтаж в стійку; практично для всіх концертних моделей в характеристиках вказується монтажний розмір (див. нижче). З точки зору характеристик основною відмінністю є висока потужність, в деяких моделях перевищує 1000 Вт на канал навіть при 8-омному навантаженні. Також можна відзначити досить стриманий дизайн — там, де застосовується така техніка, зовнішній вигляд має далеко не першорядне значення.

— Інформаційний. Підсилювачі, призначені для використання в системах громадського оповіщення — на вокзалах, в аеропортах, торгових центрах тощо Одна з особливостей такого застосування полягає в тому, що пасивні гучномовці можуть розташовуватися на великому віддаленні від підсилювача — в десятки, а то і сотні метрів. Штатний спосіб забезпечити передачу сигналу на таку відстань використовувати трансформатори на виході підсилювача і на входах гучномовців. Таке «трансформаторне» підключення може здійснюватися за стандартами 100/70 та 50/25 В; власне, наявність виходу хоча б одного типу є обов'язковим для підсилювачів потужності і інтегральних підсилювачів (див. «Тип») даного призначення. Втім, інформаційними можуть бути випускаються і передпідсилювачі. Також відзначимо, що деякі моделі інформаційного призначення підтри...мують лише один канал звуку; а багатоканальні нерідко передбачають можливість швидкого включення і відключення окремих каналів — це дозволяє організовувати трансляцію по окремих зонах.

— Концертний/інформаційний. Пристрої, що поєднують можливості двох згаданих у назві видів підсилювачів (докладніше про кожному див. вище). Практично всі монтуються в стійку (серед суто інформаційних моделей це зустрічається рідше). Також можуть бути одноканальними, причому таких рішень досить багато.

Максимальна кількість каналів, з якою здатен працювати підсилювач. Вибір цього параметру залежить насамперед від передбачуваного формату використання пристрою.

Більшість сучасних підсилювачів має два канали для роботи із звичайним стереозвуком — цього цілком достатньо для прослуховування музики або радіопрограм. Існують і моделі, розраховані на багатоканальний об'ємний звук, проте вони зустрічаються відчутно рідше. Пов'язано це з тим, що такий звук найчастіше використовується як супровід для високоякісного відео — а тому для обробки зазвичай використовується ресивер домашнього кінотеатру, а не окремий аудіопідсилювач.

Серед моделей топового класу можуть зустрічатися одноканальні підсилювачі — вони дають максимум можливостей з тонкої настройки звуку, однак набувати таких пристроїв доводиться кілька, по одному на канал. Ще одна специфічний різновид — підсилювачі, призначені для додавання певної кількості каналів до вже наявних; найпопулярніший з таких варіантів — на 3 каналу, здатний перетворити існуючу стереосистему в багатоканальну.

Діапазон частот звуку, з яким здатний працювати підсилювач. Чим ширше цей діапазон, тим повніше загальна картина звучання, тим менше ймовірність того, що надто високі або низькі частоти будуть «обрізані» підсилювачем на виході. Однак потрібно враховувати, що діапазон чутних людиною звуком становить в середньому від 16 Гц до 20 кГц; зустрічаються деякі відхилення від цієї норми, але вони невеликі. Водночас сучасна Hi-Fi і Hi-End техніка може мати набагато більш широкий діапазон — найчастіше він є свого роду «побічним ефектом» висококласних схем. Деякі виробники можуть використовувати цю властивість в рекламних цілях, однак практичної цінності саме по собі воно не несе.

Відзначимо, що навіть в межах чутного діапазону не завжди має сенс гнатися за максимальним охопленням. Варто, наприклад, враховувати, що фактично чутний звук не може бути краще, ніж здатні видати колонки; тому для акустичної системи з нижнім порогом, скажімо, в 70 Гц нема чого шукати підсилювач з цим показником у 16 Гц. Також не варто забувати, що сам по собі широкий частотний діапазон абсолютно не гарантує високої якості звуку — воно пов'язано з величезною кількістю інших факторів.

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал під час роботи з навантаженням, що має динамічний опір (імпеданс) у 8 Ом. У нашому каталозі цей параметр вказується для режиму, коли під навантаженням працюють усі канали підсилювача (див. «Кількість каналів»); за наявності незадіяних каналів номінальна потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальну потужність можна спрощено описати як найбільшу потужність вихідного сигналу, при якій підсилювач здатний стабільно працювати тривалий час (не менше години) без негативних наслідків. Це усереднені цифри, оскільки на практиці аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевищувати номінальну потужність. Проте саме вона є головною підставою для оцінки загальної гучності звучання.

Також цей показник визначає, які колонки можна підключати до підсилювача: їх номінальна потужність не повинна бути нижче, ніж у підсилювача.

За законами електродинаміки при різному динамічному опорі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом, для них і вказуються рівні потужності.

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження з динамічним опором (імпедансом) в 6 Ом. Детальніше про номінальної потужності та її зв'язку з імпедансом див. «Потужність на канал (8Ω)».

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження з динамічним опором (імпедансом) в 4 Ом. Детальніше про номінальної потужності та її зв'язку з імпедансом див. «Потужність на канал (8Ω)».

Номінальна потужність підсилювача, що видається на канал при підключенні акустики за стандартом 70/100 Ст.

Цей стандарт застосовується для зв'язку з високоомними гучномовцями, розташованими на великій відстані від підсилювача потужності — зокрема, в системах гучного трансляції та аварійного оповіщення. Власне, більшість моделей з виходами 70/100 В належить до інформаційних або концертно-інформаційних підсилювачів (див. «Призначення»).

Детальніше про номінальної потужності див. «Потужність на канал (8Ω)».

Саме по собі співвідношення сигнал/шум — це відношення рівня чистого звуку, видаваного підсилювачем, до рівня сторонніх шумів, що виникають при його роботі. Цей параметр є основним показником загальної якості звучання — причому досить наочним, оскільки при його обчисленні враховуються практично всі шуми, що впливають на звук в нормальних умовах роботи. Рівень у 70 – 80 дБ в сучасних підсилювачах можна вважати допустимим, 80 – 90 дБ — непоганим, а для прогресивних пристроїв аудіофільского класу обов'язковим вважається співвідношення сигнал/шум не менше 100 дБ.

Якщо в характеристиках не уточнюється, для якого виходу вказано співвідношення сигнал/шум — зазвичай мається на увазі його значення для лінійного входу (див. «RCA (пар)»). Цього буває цілком достатньо, щоб оцінити якість пристрою за цим параметром. Проте деякі виробники вказують його і для інших входів — Main, Phono; докладніше про це див. нижче.

Співвідношення сигнал/шум під час роботи підсилювача через вхід Main. Докладніше про значення співвідношення сигнал/шум див. відповідний пункт вище, про вході Main — п. «Вхід на підсилювач (Main)».