Порівняння Epson EH-TW6800 vs Epson EH-TW6700

Яскравість зображення, що видається проєктором на максимальній яскравості підсвічування. Зазвичай вказується узагальнена яскравість екрану, виведена за особливою формулою. Чим вона вища — тим менше зображення залежить від зовнішнього освітлення: яскраве проєктор може забезпечити добре видиме зображення навіть при денному світлі, а от для тьмяного потрібно затемнення. З іншого боку, підвищення яскравості знижує контрастність і достовірність передачі кольору.

Відповідно, при виборі за цим параметром потрібно враховувати, в яких умовах планується використовувати проєктор. Так, для офісного або шкільного/університетського застосування бажана яскравість не нижче 3000 лм — це дозволяє отримувати нормальну видимість, не затінюючи приміщення. Зі свого боку, серед топових моделей зустрічається і вельми невисока яскравість, оскільки подібні проєктори зазвичай встановлюються в спеціально призначених для них приміщеннях з хорошою затемненностью. А в ультракомпактних пристроях досягти високої яскравості неможливо з технічних причин.

Детальні рекомендації з оптимальної яскравості для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що вибирати по даному показнику в будь-якому разі варто з деяким запасом. Як вже говорилося вище, при збільшенні яскравості знижується контрастність і якість перенесення кольорів, і для досягнення бажаної якості картинки, можливо, доведеться використовувати проєктор на зниженій яскравості.

Динамічна контрастність зображення, забезпечувана проєктором.

Динамічна контрастність — це співвідношення між найяскравішим білим і самим темним чорним кольором, які здатний видати проєктор. Нагадаємо, що від контрастності залежить якість передачі кольору і деталізація, чим вище цей показник — тим менша ймовірність, що на яскравих або темних ділянках деталі виявляться нерозрізненними. Однак динамічна контрастність є досить специфічним параметром. Річ у тім, що при його підрахунку враховується самий яскравий білий на максимальних налаштуваннях яскравості і самий темний чорний — на мінімальних. У результаті цифри в цій графі можуть бути дуже вражаючими, однак досягти такої контрастності в межах одного кадру неможливо.

Ввівши цей параметр, виробники пішли на певну хитрість. Однак не можна сказати, що динамічна контрастність не має взагалі ніякого відношення до якості зображення. У проєкторах може застосовуватися автоматичне управління яскравістю, при якому загальна яскравість залежно від «картинки» на екрані може підвищуватися або знижуватися. Такий формат роботи заснований на тому, що людському оку не потрібні занадто яскраві ділянки на загальному темному тлі і дуже темні — на яскравому, зображення нормально сприймається і без цього. Максимальний перепад яскравості, досяжний у такому режимі роботи, якраз і описується динамічною контрастністю.

Найменша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Зазвичай, вказується мінімальна відстань, при якому зображення з проєктора залишається зосередженим.

Цей параметр особливо важливий у тому випадку, якщо пристрій належить розміщувати на невеликій відстані від екрану (наприклад, у тісному приміщенні). Деякі сучасні проєктори здатні нормально працювати вже на відстані в 10 – 20 см. Також відзначимо, що проекційні відстані визначаються насамперед об'єктивом, і якщо початковий діапазон цих відстаней вас не влаштовує — можливо, ситуацію можна вирішити заміною оптики.

Найбільша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Це максимальна відстань, на якому зображення залишається у фокусі і зберігає прийнятну яскравість — як мінімум, достатню для перегляду в затемненому приміщенні на високоякісному екрані.

Вибирати за цим параметром потрібно з урахуванням передбачуваних умов експлуатації і відстаней, з якими доведеться мати справу. При цьому не завадить мати певний запас по максимальній відстані — оскільки, як уже говорилося, воно зазвичай вказується для ідеального екрану і затемненого приміщення, а такі умови далеко не завжди. Також зазначимо, що хоча проекційні відстані залежать від об'єктива, далеко не кожен проєктор зі змінним об'єктивом допускає установку більш «далекобійної» оптики, ніж штатна — у пристрої може просто не вистачити яскравості на збільшену дистанцію.

Проєкційна відстань проєктора має життєво важливе значення у визначенні того, яких розмірів використовувати проєкційний екран і як далеко він повинен знаходитися від проєктора. Більшість проєкторів має змінну величину проєкційного співвідношення. У крайніх положеннях це ширококутний режим (найменша величина) і режим телеобьектива (найбільша величина). Знаючи ці величини, можна визначити діапазон проекційних відстаней, в межах якого необхідно помістити проєктор, щоб проецируемое зображення збігалося з заданими розмірами проєкційного екрану.

За цим значенням потрібно перевіряти або ставити оптичне збільшення. Більше значення ділимо на менше значення, отримуємо цифру, наприклад 1,33-2,16:1.

Якщо хочемо для певного розміру картинки порахувати чи підійде даний проєктор робимо так: 1,33*3(ширина картинки)=відстань на якому повинен висіти проєктор.

Кількість роз'ємів USB 2.0, передбачене в проєкторі.

Не варто плутати ці роз'єми USB slave (див. «Порти управління») — в даному випадку мова йде про порти USB для різної периферії. Найчастіше ці порти використовуються для прямого відтворення контенту з флешок та інших накопичувачів (наприклад, зовнішніх HDD). При цьому зазначимо, що в деяких проєкторах перегляд відео недоступний (лише фото), в інших може підтримуватися дуже обмежений набір форматів. Тим не менш, пряме підключення нерідко виявляється більш зручним, ніж перегляд через комп'ютер або інше додаткове пристрій. Також порти USB можуть застосовуватися в інших цілях, наприклад, для оновлення прошивки, обміну файлами між флешкою і вбудованим накопичувачем проєктора або навіть для клавіатур/мишей (в пристроях Android, див. вище).

Сам стандарт USB 2.0 вважається застарілим, однак для проєкторів його цілком достатньо, а понад нова периферія повністю сумісна з такими роз'ємами. При цьому до проєктора рідко доводиться підключати більше одного зовнішнього пристрою за раз, тому і моделей більш ніж з одним USB 2.0 випускається трохи.

Кількість вбудованих динаміків, передбачених у проєкторі.

Саме по собі наявність динаміків дозволяє відтворювати звук (наприклад, супровід до коротким відео) без колонок та іншого додаткового обладнання. Правда, якість такого відтворення зазвичай виходить невисоким, для чистого достовірного звуку все одно знадобиться зовнішня акустика. Проте в деяких випадках цього цілком достатньо; крім того, існують проєктори з прогресивними вбудованими динаміками.

Самих же динаміків може бути один або два. У першому випадку мова йде лише про відтворення монофонічного звуку, без якого-небудь ефекту об'ємності. А два динаміка вже являють собою стереосистему. Сабвуфер вважається окремою функцією і ніяк не позначається в даному пункті на кількість динаміків.

Номінальна потужність акустики, встановленої в проєкторі.

Чим вище ця потужність — тим більш гучний звук може видати пристрій, тим краще його буде чути у великому приміщенні і/або галасливій обстановці. Водночас варто відзначити два нюанси. По-перше, вбудовані динаміки зазвичай робляться порівняно малопотужними — інакше вони займали б занадто багато місця. По-друге, більшість сучасних проєкторів допускають підключення зовнішньої акустики (див. «Аудиороз'єми»), більш потужною, ніж вбудована. Так що звертати увагу на даний показник має сенс у тому випадку, якщо ви першопочатково плануєте використовувати «рідний» звук проєктора. Детальні рекомендації по необхідної потужності для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах.

Версія інтерфейсу HDMI, підтримувана проєктором.

Про інтерфейсі докладніше див. вище, а різні його версії різняться по максимальній роздільній здатності і іншим особливостям:

— v 1.4. Версія, випущена ще в 2009 році. Незважаючи на це, має цілком гідні характеристики, завдяки чому продовжує використовуватися у сучасної відеотехніки. Конкретні можливості HDMI v1.4 включають підтримку 3D, можливість роботи з 4K-відео (4096х2160) з частотою кадрів 24 к/с і з Full HD — на частоті 120 к/с. Крім оригінальної версії, зустрічаються також поліпшені модифікації — v.1.4 a і v.1.4 b; вони відрізняються лише деякими вдосконаленнями, пов'язаними з 3D.

— v 2.0. Стандарт, представлений в 2014 році. Завдяки підвищеній, у порівнянні з v 1.4, пропускної здатності дозволяє передавати 4K відео на швидкості до 60 к/с, а також до 32 каналів і до 4 потоків аудіо одночасно. Крім того, саме в цій версії вперше з'явилася підтримка ультраширокого формату 21:9, а оновлення v2.0a представило сумісність з HDR, з подальшими поліпшеннями цієї функції у версії 2.0 b.

— v 2.1. Версія, випущена в 2017 році і відома також як HDMI Ultra High Speed. Швидкість передачі даних справді була значно збільшена, що дало змогу передбачити підтримку відео аж до 10K на 120 кадрах в секунду. Крім того, були внесені деякі поліпшення, що стосуються HDR. Зазначимо, що підключення по HDMI v2.1 вимагає використання спеціальних кабелів, хоча базові можливості залишаються доступними і п...ід час роботи з звичайними «шнурами».