Порівняння Asus Xonar D2X vs Asus ROG Xonar Phoebus

Марка аудіочипа, встановленого в звуковій карті.

Аудіочип є однією з найважливіших деталей звукової карти, свого роду «серцем» всієї схеми, і саме від його характеристик багато в чому залежить якість звучання і інші можливості тієї або іншої моделі. Знаючи марку чипа, можна з легкістю знайти різну інформацію по ньому — офіційні характеристики, результати тестів, відгуки тощо — і на підставі цього зробити висновок, наскільки ця звукова карта здатна задовольнити Ваші вимоги. Зрозуміло, для звичайних аудіокарт (див. «Вид») заглиблюватися в такі подробиці найчастіше нема сенсу, а от при виборі геймерської або аудіофільської моделі вони можуть виявитися дуже корисними.

Різні стандарти і спеціальні технології цифрового звуку, з якими офіційно сумісна звукова карта. Наприклад, стандарти Dolby і DTS в різних варіаціях використовуються переважно для багатоканальних музики у фільмах, а DirectSound і EAX забезпечують високоякісний «об'ємний звук в іграх. На практиці можливості роботи з тим чи іншим стандартом багато в чому визначаються програмною частиною системи, а не характеристики звукової карти; однак офіційна сумісність означає як мінімум повну відповідність карти вимогам стандарту і мінімальний ризик виникнення конфліктів на апаратному рівні.

Необхідність підключення до звукової карти додаткового живлення.

Більшість як внутрішніх, так і зовнішніх (див. «Тип») звукових карт отримують живлення безпосередньо через роз'єм підключення (див. «Інтерфейс підключення»). Водночас для нормальної роботи прогресивних моделей (наприклад, аудіофильських і геймерських, а також деяких ЦАП; див. «Вид») цієї потужності може бути недостатньо, що вимагає додаткового джерела живлення. У внутрішніх аудіокартах воно здійснюється від блока живлення комп'ютера, у зовнішніх — безпосередньо від мережі 230 В.

Динамічний діапазон ЦАП називають співвідношення між самим гучним звуком, який здатний видати перетворювач, і самим тихим. Чим ширший динамічний діапазон — тим багатшим буде звучання, тим нижча ймовірність того, що неголосні звуки, доповнюють загальну картину, виявляться заглушені при перетворенні. Водночас варто відзначити, що практично всі сучасні звукові карти забезпечують динамічний діапазон, цілком достатній для комфортного повсякденного використання, і в багатьох моделях цей параметр може взагалі не вказуватися. Звертати на нього увагу варто при виборі прогресивної спеціалізованої аудіокарти — наприклад, геймерської (див. «Вид»). Мінімумом для професійних моделей вважається 90 дБ, на практиці ж серед подібних рішень цей показник зазвичай становить 120 дБ і більше.

Розрядність аналого-цифрового перетворювача (АЦП) звукової карти. АЦП — це модуль, що кодує аналоговий звуковий сигнал у цифровий формат; саме він відповідає за передачу звуку «у комп'ютер» — наприклад, через мікрофон при спілкуванні по Skype або з звукознімача гітари при запису треку. Розрядність є одним з основних параметрів, що описують якість роботи АЦП: чим вона вища — тим менше спотворень буде внесено в оцифрований звук і тим вище максимально можливу якість його запису. Зрозуміло, властивості фактично записаного звуку буде залежати і від безлічі інших моментів (використовуваного обладнання, виставлених налаштувань, формату файлів тощо), однак для високоякісного запису Вам обов'язково знадобиться хороший АЦП.

Розрядність у 16 біт вважається цілком достатньою для повсякденного використання, однак навіть досить прості моделі аудіокарти все частіше обзаводяться 24-бітними АЦП.

Співвідношення сигнал/шум, забезпечуване аналого-цифровим перетворювачем (АЦП) звукової карти в обробленому сигналі. Детальніше про це співвідношенні див. однойменний пункт вище. Тут же відзначимо, що в побутовому використанні воно не грає вирішальної ролі, а от якщо Ви плануєте записувати звук у гарному якості, варто вибрати карту з високим значенням цього показника.

— Підсилювач для навушників. Наявність окремого підсилювача для навушників в конструкції звукової карти. Таке оснащення дозволяє як мінімум покращити загальне звучання «вух», а також реалізувати різні додаткові налаштування для такого звучання (наприклад, окремий регулятор гучності). А деякі навушники — насамперед моделі Hi-Fi рівня з високим імпедансом — в принципі не можуть використовуватися без спеціальних підсилювачів.

— Модуль управління. Наявність зовнішнього модуля управлінняв конструкції звукової карти. Такий модуль фактично являє собою пульт управління з дротовим підключенням; він не дає такої свободи переміщення, як бездротовий пульт ДУ (див. нижче), однак обходиться дешевше і нерідко виявляється більш зручним. Так, модуль управління не обов'язково повинен знаходитися в прямій видимості щодо аудіокарти, а довжини дроту найчастіше цілком вистачає, щоб розмістити пристрій під рукою користувача. Правда, набір регулювань, винесений на зовнішній блок, зазвичай обмежений самими базовими налаштуваннями; проте навіть цього, зазвичай, цілком достатньо для комфортного використання. До того ж на блоці управління нерідко передбачаються ще й додаткові роз'єми для підключення навушників і мікрофону. Крім того, ця функція особливо зручна в іграх — вона дозволяє настроювати звук, не відволікаючись від самої гри. Втім, зовнішніми модулями можуть оснащуватися і інші різновиди звукових карт (див. «Вид»...).

— Пульт ДУ. Наявність пульта дистанційного керування в комплекті поставки звукової карти. Не варто плутати цю функцію з описаним вище зовнішнім модулем управління: в даному випадку мається на увазі класичний бездротовий ІЧ-пульт, на зразок тих, що застосовуються в телевізорах. Такий пристрій не обов'язково охоплює всі можливості аудіоадаптера, проте набір функцій пульта може бути досить великим. З іншого боку, необхідність керувати звуковою картою на відстані виникає вкрай рідко, і здебільшого для цього достатньо згаданого модуля. Так що моделі з пультом ДУ не набули особливого поширення.

— Вихід на передню панель. Можливість підключення внутрішньої звукової карти (див. «Тип») до роз'ємам на передній панелі ПК. Для цього на платі передбачається спеціальний конектор (або кілька конекторів), який з'єднується з відповідним роз'ємом (роз'ємами) за допомогою дроту. Зручність даної функції очевидно: в настільних комп'ютерах передня панель розташовується ближче всього до користувача, і саме до неї найлегше підключати периферію, передбачає часте підключення і відключення — таку, як навушники та мікрофони. Власне, роз'єми під такі пристрої найчастіше і виводяться на передню панель.

Кількість коаксіальних входів S/P-DIF в конструкції звукової карти.

S/P-DIF — цифровий стандарт передачі звуку, що дозволяє передавати по одному кабелю аудіосигнал у форматі до 7.1 включно. Він широко застосовується в сучасній аудіотехніці, зокрема, дискових програвачів та AV-ресіверах. На апаратному рівні S/P-DIF має дві версії — з оптичним зв'язком (див. вище) і з коаксіальним, про який тут йде мова. Для коаксіального підключення застосовується екранований електричний дріт з роз'ємами RCA. Він обходиться дешевше оптоволоконного кабелю і не так чутливий до тиску і різких згинів — однак, незважаючи на екранування, не дає повної гарантії від електромагнітних перешкод. Відповідно, застосовувати звичайний (не-екранований) RCA-кабель з коаксіальним інтерфейсом застосовувати однозначно не варто — велика ймовірність нестабільної роботи через зовнішніх наведень.

Кількість входів MIDI в конструкції звукової карти.

MIDI розшифровується як Musical Instrument Digital Interface. Застосовується він, згідно з назвою, для підключення до комп'ютера музичних пристроїв — як повноцінних клавішних синтезаторів, так і різних MIDI-контролерів, найчастіше у вигляді фортепіанних клавіатур. Таке підключення дозволяє безпосередньо передавати музикантом на комп'ютер партію, яка програється в цифровому вигляді; однак передається в даному випадку не звук, а службова інформація: яка клавіша була натиснута, як сильно, як швидко, як довго і ін. Ця інформація служить свого роду нотним записом, яку за допомогою спеціальних засобів можна відтворювати на різних віртуальних «музичних інструментах». Сигнал з входу MIDI можна не тільки відразу ж програвати засобами комп'ютера, але й записувати для подальшого редагування. Це може дуже стати в нагоді музикантам і композиторам: адже подібний запис дозволяє не тільки редагувати ноти, але і порівнювати звучання однієї і тієї ж партії на різних інструментах.