Порівняння Sony ICD-SX2000 vs Tascam DR-44WL

Ємність власного накопичувача диктофона. Чим більше об'єм вбудованої пам'яті — тим більше матеріалу можна записати на диктофон без необхідності звільняти пам'ять або використовувати додаткові карти. Також цей параметр важливий, якщо Ви хочете використовувати пристрій ще й в ролі переносного flash-накопичувача (зазвичай сучасні моделі дають змогу це).

— SD. Один з форматів, який застосовується в аудіо-, відео-, комп'ютерної техніки та ін; практично будь-який сучасний ноутбук має кардридер під SD. Однак габарити таких карт (32х24 мм) відносно великі для портативної техніки, а тому в диктофонах вони використовуються порівняно рідко. І часто представлені більш сучасними картами SDHC або SDXC із збільшеним об'ємом пам'яті і підтримкою швидкісної шини UHS. Відповідно підтримка SDXC гарантує комфортну роботу з SDHC і SD, а підтримка SDHC не буде давати збої при підключенні SD-карт.

— miniSD. Дещо зменшена (до 22х20 мм) варіація стандарту SD, в іншому повністю ідентична йому (аж до сумісності з SD-картрідерами при використанні найпростіших перехідників). Зустрічається рідко внаслідок широкого розповсюдження ще більш мініатюрних microSD.

— microSD. Найбільш компактний на сьогоднішній день варіант карт пам'яті SD, мають розмір 15х11 мм та обсяг до 4 Гб. Завдяки невеликим розмірам отримали широке поширення в портативній електроніці: фактично є стандартом для мобільних телефонів, широко використовуються і в диктофонах. Як і miniSD, можуть читатися картрідерами під оригінальні SD при використанні адаптера.

— microSD HC. Друге покоління стандарту microSD; характеризується підвищеною ємністю, що досягає 32 Гб. Диктофон (і взагалі будь-якому картридере) під карти microSD HC можна використовувати і звичайні карти microSD, а от навпаки зробити неможливо — карта не прочитается.

— C...ompactFlash (далі CF). Один з перших стандартів карт пам'яті, досі використовується завдяки пристойній швидкості обміну даними і значних об'ємах (до 128 Гб). Однак і габарити ці карти мають не менш значні — 42х36 мм. Внаслідок цього вони слабо підходять для техніки кишенькового формату і в диктофонах застосовуються рідко — в основному в прогресивних моделях, де пріоритетом є функціонал і якість запису, а не компактність. Якщо диктофон розрахований на карти CF Type II, він може працювати з усіма типами CF, а пристрою під Type I сумісні тільки з цим типом.

— MemoryStick. Власний стандарт, розроблений компанією Sony і застосовується переважно в її пристроях. Має цілий ряд варіацій, що відрізняються за розмірами, об'ємом і сумісності, а тому, купуючи картку для такого диктофона, варто уточнити конкретну використовувану специфікацію MemoryStick. Стандарт поширений досить слабо: по-перше, через закритість (тому, до речі, повну відповідність йому гарантована тільки в оригінальних картах виробництва Sony), а по-друге, через високої ціни самих карт.

— xD-Picture. Карти, першопочатково створені Olympus, Fujifilm для своїх цифрових камер. Перевагами таких карт є висока надійність і компактність (20х25 мм), недоліками — висока вартість і відносно невеликі обсяги (до 2 Гб). Як наслідок, диктофони під xD-Picture зустрічаються досить рідко.

Тип вбудованого мікрофона визначає режим (кількість каналів), в якому диктофон записує звук.

— Моно. Найпростіший варіант: один мікрофон, що записує звук у форматі моно, тобто без поділу на лівий і правий канал. «Об'ємний звук при такому записі забезпечити неможливо, проте у випадку диктофонів це не має вирішального значення, оскільки зазвичай в такого запису важлива не об'ємність звуку, а розбірливість мови — а вона цілком забезпечується монофонічним мікрофоном.

— Стерео. У цьому випадку зазвичай використовується пара мікрофонів, рознесених по сторонах корпусу; звук записується в стереоформаті, а об'ємність звучання досягається завдяки різниці в звуці, що доходить до лівого і правого мікрофона. Вважається трохи більш прогресивним варіантом, ніж моно, хоча сам по собі не забезпечує кращого розбірливості мови.

Окремий вхід для підключення виносного мікрофона. У звукозаписуючих пристроях застосовується кілька різновидів роз'ємів під мікрофон:

— mini-Jack 3.5 мм. Поширений тип мікрофонного гнізда в оснащенні обладнання для звукозапису. Являє собою звичний аудіоджек, який можна зустріти на борту умовного смартфона, ноутбука або портативного аудіоплеєра. Зовнішні мікрофони зі штекером 3.5 мм випускаються у версіях з двох-, трьох - і чотирьохконтактними роз'ємами (TS, TRS і TRRS відповідно). Найпростіші двоконтактні інтерфейси застосовуються в моделях із записом монозвуку, прогресивні чотирьохконтактні — в примірниках з підтримкою передачі стереозвуку.

— Jack 6.35 мм. За формою і контактами роз'єм аналогічний стандартному mini-Jack 3.5 мм, проте має більші розміри. Гніздо під штекер Jack 6.35 мм має велику площу контакту і проявляє кращу стійкість до впливу всіляких перешкод. Ареал проживання мікрофонного роз'єму – диктофони і рекордери класу профі з великими розмірами корпусу, де на перший план перед компактністю виходять функціональні якості звукозапису.

— XLR. Трьохконтактний порт із зовнішнім замикаючим механізмом для передачі аналогового сигналу через балансне підключення, що забезпечує високу стійкість до перешкод. Роз'єм має досить великі габарити і зустрічається в професійній портативній апаратурі для звукозапису.

— MP3. Найпоширеніший на сьогоднішній день формат цифрового звуку, підтримується абсолютною більшістю цифрових аудіо незалежно від розміру. Забезпечує середню якість стиснення і середня якість звучання. При збереженні стискає інформацію з втратою якості, однак ці втрати практично непомітні на слух, особливо при запису мови з неспеціалізованого мікрофона.

— WMA. Формат, розроблений компанією Microsoft. За можливостями стиснення даних перевершує MP3, забезпечуючи хорошу якість при низькому бітрейті і, як наслідок, невеликому розмірі файлу, однак менш популярний, зокрема, через чутливості до помилок у файлі. Водночас досить часто зустрічається в цифровий аудіотехніці, без проблем відтворюється на комп'ютерах (є штатним аудиоформатом ОС Windows).

— WAV. Технічно не є форматом, а «контейнером», в який можна «запакувати» звук, оброблений будь-яким кодеком; проте переважно застосовується для зберігання нестисненого звуку у форматі PCM. Таким чином, WAV забезпечує найкращу якість звуку, порівнянне з Audio CD, однак і місця такі файли, зазвичай, займають значно більше, ніж у вищезгаданих форматах. Також без проблем відтворюється на комп'ютері.

— Власний. Деякі моделі диктофонів записують аудіо у власному форматі, відмінному від поширених стандартів. Технічно власний формат може забезпечити гарне співвідношення якості...запису до розміру файлу, однак з прослуховуванням таких матеріалів часто виникають незручності: їх потрібно або слухати на самому диктофоні, або встановлювати на комп'ютер спеціальний плеєр або кодеки, або конвертувати в один з «загальнозрозумілих» форматів з можливою втратою якості.

Чим вище та кількість даних за одиницю часу, яка використовується для передачі аудіопотоку, тим вища якість запису в MP3 забезпечується. Наприклад, базовий бітрейт 32 Кбіт/с передбачає кодування однієї секунди звуку із застосуванням 32 тис біт інформації — він задіюється тільки для передачі мови. Набагато частіше в портативних пристроях для звукозапису зустрічається якість запису 128 Кбіт/с, 192 Кбіт/с і 256 Кбіт/с. Максимально можливий бітрейт для формату MP3 становить 320 кбіт/с. Гонитва за найвищою якістю запису звуку має сенс для прогресивних моделей рекордерів, умовному диктофону для запису лекцій буде цілком достатньо базових параметрів бітрейту. Також враховуйте, що якість звукозапису впливає на розміри кінцевих файлів і на тривалість роботи диктофона.

Нестиснений WAV забезпечує найкращу якість звуку серед поширених аудіоформатів Hi-Res. Частота дискретизації у нього зазвичай становить 96 або 192 кГц при розрядності в 24 біта. Формат застосовується для» чистої " звукозапису з максимальною деталізацією сцени.

Діапазон звукових частот, які здатний сприймати і записувати диктофон. Людина здатна чути звук в середньому від 16 Гц до 20 кГц, однак діапазон власне людського голосу значно вже — приблизно 100-3500 Гц. Тому, якщо Ви плануєте використовувати диктофон для запису мови, цих частот буде достатньо. Якщо ж цим призначення диктофона не обмежується, варто звернути увагу на моделі з більш широким діапазоном — і в цьому випадку чим він ширший, тим повнішим і багатшим буде запис.

— Підключення до комп'ютера. Можливість підключення диктофона до комп'ютера, зазвичай через інтерфейс USB. Таке підключення може використовуватися для збереження записаних даних на комп'ютері, оновлення прошивки диктофона, а деякі моделі дають змогу застосовувати їх в якості USB-накопичувачів і навіть картрідерів (за наявності слота для карт пам'яті, див. вище).

— Управління зі смартфона. Можливість управління пристроєм дистанційно з мобільного пристрою. Насамперед функція необхідна для рекордерів, які можуть бути встановлені в недосяжності ваших рук і будь-яке ворушіння, натискання кнопки на корпусі може негативно позначитися на записі. Але ж в даний момент може писатися якийсь новий хіт.

— Блокування кнопок. Блокування запобігає реакції диктофона на випадкові натискання кнопок — наприклад, при перенесенні в тісній кишені або сумочці з великою кількістю речей. Увімкнувши її, Ви можете не переживати, що випадкове натискання запустить запис і виснажить батарею, зітре файли тощо. Ця функція зазвичай вмикається і вимикається повзунком, одночасним натисканням декількох кнопок, або іншим способом, що усуває ймовірність випадкового зняття блокування.

— MP3-плеєр. Можливість використання диктофона в якості MP3-плеєра для прослуховування музики. Технічно таку можливість мають практично всі моделі з підтримкою MP3 (див. «Формат запису»), одна...к деякі диктофони мають окремий програмний режим «Плеєр», що робить прослуховування більш зручним. Зазвичай функція плеєра передбачає наявність виходу на навушники (див. нижче).

— FM-тюнер. Тюнер дозволяє використовувати плеєр як приймача FM-діапазону — в цьому діапазоні на сьогоднішній день здійснює мовлення абсолютна більшість музичних радіостанцій. Деякі моделі з тюнером мають функцію запису з ефіру.

— Вбудований динамік. На диктофоні з власним динаміком можна прослуховувати записані матеріали без використання додаткового обладнання (навушників) або підключення до комп'ютера. Також він може застосовуватися для відтворення музики і FM-радіопередач (за наявності відповідних функцій); однак якість звучання такого динаміка зазвичай невисока, і його основним призначенням залишається прослуховування власне записів.

— Вихід на навушники. Роз'єм, що дозволяє підключати до диктофона навушники. Їх призначення загалом аналогічно вбудованому динаміку (див. вище), проте якість звучання навіть недорогих навушників часто буває відчутно вище. Як наслідок, через навушники цілком можливо з комфортом прослуховувати не тільки записи, але і музику, радіопередачі тощо (за наявності відповідних функцій). Крім того, навушники добре підходять для галасливої обстановки, оскільки навіть відкриті моделі все ж забезпечують певну звукоізоляцію.