Порівняння Thermo Alliance JSG20-10ETP18 Silver vs Beretta Idrabagno 11

Номінальна потужність теплообмінника, встановленого в газовому або опосередкованому нагрівачі (див. «Джерело енергії»), іншими словами — кількість тепла, яка може передаватися воді, що нагрівається, через теплообмінник.

Цей параметр напряму пов'язаний з продуктивністю водонагрівача: висока продуктивність неминуче потребує відповідної потужності. При цьому потужність теплообмінника підбирається з таким розрахунком, щоб забезпечити необхідні робочі параметри (передусім продуктивність і температуру). Так що при виборі водонагрівача слід орієнтуватися насамперед на ці параметри. Дані ж про потужність теплообмінника можуть знадобитися для деяких специфічних розрахунків — наприклад, оцінки сумісності нагрівача з котлом або сонячним колектором: зовнішнє джерело тепла повинно мати не меншу теплову потужність, ніж теплообмінник, інакше досягти заявлених робочих характеристик буде неможливо.

Також варто враховувати, що фактична потужність теплообмінника залежить від температури теплоносія, що протікає по ньому. В характеристиках водонагрівача, зазвичай, наводиться потужність для максимально допустимої робочої температури; якщо ж теплоносій буде більш прохолодним, то і фактична потужність буде нижче.

Найбільша температура води, що забезпечується пристроєм. Стандартною температурою гарячої води у водопроводі вважається 60 °С, і це значення фактично є мінімумом для сучасних водонагрівачів: моделі зі скромнішими показниками (зазвичай від 40 °С) зустрічаються вкрай рідко. А ось більш високі значення можна зустріти набагато частіше: наприклад, великою популярністю користуються водонагрівачі на 75 °С і 80 °С, а в найбільш потужних в цьому плані моделях температура може досягати 95 °С і навіть вище.

З одного боку, для сильного нагрівання потрібні відповідні потужності (що особливо помітно в разі проточних електричних нагрівачів). З іншого, чим вище температура гарячої води – тим менше її потрібно для комфортної температури на виході, після змішування з холодною; це зменшує витрату нагрітої води, що особливо важливо для накопичувальних бойлерів. Крім того, чимало моделей має і власний терморегулятор (див. «Функції»).

Відзначимо також, що нагрівання до робочих значень може передбачати різну Δt (ступінь зміни температури) — залежно від вихідної температури холодної води. А від Δt безпосередньо залежить фактична продуктивність нагрівача; докладніше цей момент описаний нижче, в пунктах, присвячених продуктивності при різних Δt.

Продуктивність водонагрівача при нагріванні води приблизно на 25 °С понад вихідну температуру.

Продуктивність – це найбільша кількість гарячої води, яке агрегат може видати за хвилину. Вона залежить не тільки від потужності нагрівача як такого, але і від того, як сильно потрібно гріти воду: чим вище різниця температур (Δt — «дельта те») між холодною і нагрітою водою — тим більше енергії потрібно для нагрівання і тим менше об'єми води, з якими в такому режим може впоратися агрегат. Тому продуктивність водонагрівачів обов'язково вказується для конкретних варіантів Δt – а саме 25 °С, 40 °С і/або 50 °С. А вибирати за даним показником варто з урахуванням реальних потреб в гарячій воді: скільки саме і якої температури необхідно для тієї чи іншої ситуації. Методики подібних розрахунків можна знайти в спеціальних джерелах.

Нагадаємо, що вода починає відчуватися людиною як тепла десь з 40 °С, як гаряча – десь з 50 °С, а температура гарячої води в системах центрального водопостачання (за офіційними нормами) становить не нижче 60 °С.Таким чином, при Δt~25°С для нагрівання хоча б до тих же 40 °С вихідна температура води повинна становити не нижче 15 °С (15+25=40 °С). Це досить високе значення – наприклад, в централізованому водопроводі холодна вода досягає 15 °С хіба що влітку, коли труби водопостачання помітно прогріваються; те ж стосується води, що подається зі свердловин. Так що на практиці в режимі «Δt~25°С» сучасні водонагрівачі працюють досить рідко —...або якщо вихідна температура води досить висока, або ж якщо її не потрібно сильно гріти. Найчастіше ступінь нагрівання значно вище, а продуктивність — нижче. Проте, дані для даного ступеня нагрівання все одно часто наводять в характеристиках – в тому числі в рекламних цілях, оскільки при невисокій Δt цифри продуктивності виходять досить вражаючими. Крім того, ця інформація може стати в нагоді і на практиці — для згаданих вище ситуацій, коли нагрівання на 25 °С цілком достатньо.

Продуктивність водонагрівача при нагріванні води приблизно на 50 °С понад вихідну температуру.

Продуктивність – це найбільша кількість гарячої води, яку агрегат може видати за хвилину. Вона залежить не тільки від потужності нагрівача як такого, але і від того, як сильно потрібно гріти воду: чим вище різниця температур (Δt — «дельта те») між холодною і нагрітою водою — тим більше енергії потрібно для нагрівання і тим менше об'єми води, з якими в такому режимі може впоратися агрегат. Тому продуктивність водонагрівачів обов'язково вказується для конкретних варіантів Δt - а саме 25 °С, 40 °С і/або 50 °С. А вибирати за даним показником варто з урахуванням реальних потреб в гарячій воді: скільки саме і якої температури необхідно для тієї чи іншої ситуації. Методики подібних розрахунків можна знайти в спеціальних джерелах.

Нагадаємо, що вода починає відчуватися людиною як тепла десь з 40 °С, як гаряча — десь з 50 °С, а температура гарячої води в системах центрального водопостачання (за офіційними нормами) становить не нижче 60 °С. Таким чином, Δt~50 °С можна описати як досить значний ступінь нагрівання: він дає змогу навіть воду з температурою близько нуля прогріти до стану «гаряча», а рівня 60 °С можна досягнути при початковій температурі 10 °С (цю температуру, наприклад, цілком можна зустріти в холодній водопровідній воді навіть у міжсезоння, не кажучи вже про літо). Правда, в сучасних водонагрівачах нерідко зустрічаються робочі температури вище 60 °С...; для їх досягнення зазвичай доводиться працювати з Δt більшою, ніж 50 °С — відповідно, і фактична продуктивність виявляється менше, ніж зазначено в цьому пункті. Проте, саме даний параметр найближче до реальних можливостей водонагрівача, якщо мова йде про повноцінне перетворення холодної води в гарячу.

Коефіцієнт корисної дії нагрівача.

Нагадаємо, в загальному сенсі ККД – це співвідношення (у відсотках) між корисною роботою і загальною спожитою енергією. А в водонагрівачах даний параметр вказується в основному для газових моделей проточної конструкції. Він описує, яка частина тепла від газу, що згорає в топці, передається воді; відповідно, чим вище ККД – тим ефективніше дана модель, тим менше газу їй буде потрібно на нагрівання певного об'єму води до певної температури. Правда, підвищення ефективності неминуче впливає на ціну пристрою; з іншого боку, додаткові витрати можуть досить швидко окупитися за рахунок економії газу.

В цілому сучасні газові «проточники» мають досить високі ККД — від 81 – 84% в найбільш скромних моделях до 90% і більше в найефективніших.

Спосіб запалювання газу у газових водонагрівачах.

— Від батарейок. Запалювання від електричної іскри, створюваної спеціальної електросхеми з живленням від батарейок. Розпал від батарей дозволяє обійтися без зайвих дротів, він може використовуватися в моделях, що взагалі не вимагають підключення до мережі. Правда, користувачеві доводиться стежити за станом батарейок і періодично міняти їх, але робити це доводиться не так часто, а сама заміна не становить складності.

— Від мережі. Запалювання від електричної іскри, що створюється за рахунок електрики з розетки. У таких системах не потрібно міняти батарейки, однак вони вимагають підключення до мережі. Розпалювання від мережі зустрічається в основному серед газових нагрівачів з передовим електронним управлінням, в яких живлення від розетки потрібно для керуючих схем — від цієї розетки має сенс живлення і запалювання.

— П'єзорозпалювання. Розпал за рахунок п'єзоелемента — особливого пристосування, яке виробляє електрику при натисканні на кнопку (перетворює механічну енергію натискання в електричну). П'єзорозпалювання не потребує живлення від батарейок, а термін служби п'єзоелемента зазвичай порівняємо з терміном служби самого нагрівача.

— Турбінна колонка. Застосовується в проточних водонагрівачах (див. «Тип»). При такому типі розпалювання елект...рику для створення іскри виробляється микротурбиной, що приводиться в дію за рахунок руху води через нагрівач. При цьому у багатьох випадках від користувача не потрібно ніяких додаткових дій — запалювання відбувається автоматично при відкритті крана і початку руху води через пристрій.

Зазначимо, що більшість газових котлів допускає і традиційний розпал, від сірника або іншого відкритого вогню. Цей варіант передбачається як запасний, на випадок виходу з ладу основної системи розпалювання.

Тип камери згоряння газового водонагрівача. Камери згоряння діляться на відкриті і закриті.

— Відкрита (димохідний). Працює за класичною схемою: для згоряння палива витрачається повітря з приміщення, в якому знаходиться нагрівач, а продукти згоряння видаляються через димар завдяки природній тязі. Для нормальної роботи такого нагрівача необхідно, щоб приміщення мало добру вентиляцію, а комин був заввишки не менше 4 м.

— Закрита (турбований). Закрита камера згорання відбирає повітря для горіння палива зовні, туди ж виводяться продукти згорання. При цьому газообмін здійснюється примусово, за допомогою вентилятора, тому іноді такі камери згоряння і називають турбованими. Головна перевага таких нагрівачів полягає в тому, що повітря для згоряння вони беруть з вулиці, не спалюючи кисень у приміщенні — таким чином, в приміщенні забезпечуються комфортні умови, а сам нагрівач можна встановлювати незалежно від умов вентиляції (наприклад, на кухні або у ванній). Однак для турбірованних камер існують обмеження на максимальну довжину димоходу.

Номінальний діаметр димоходу, на який розрахований газовий водонагрівач (див. «Джерело енергії»).

Цей параметр стане в нагоді насамперед для вибору і монтажу димоходу під конкретний пристрій. При цьому варто пам'ятати, що конструкція димоходу залежить від типу камери згоряння (див. вище). Так, для відкритої камери використовується звичайна труба без всяких вишукувань; в таких випадках в характеристиках вказується один діаметр. А от закриті (турбовані) камери згоряння зазвичай робляться під т. зв. коаксіальний димохід — канал типу «труба в трубі», де через внутрішню трубу виводяться назовні продукти згоряння, а через зовнішню забирається з вулиці повітря, необхідний для горіння палива. Для таких димоходів вказується два діаметра, для кожної з труб.

Кількість газу, яке пристрій споживає для виконання своєї роботи.