Порівняння Samsung The Freestyle vs Wanbo T2 Max

— Smart TV (власна система). Операційна система проєктора представлена фірмовою програмною оболонкою виробника. Як правило, подібні ОС мають привабливе і зрозуміле меню, за аналогією з традиційним Smart TV. Фірмова операційна система розробляється самим виробником під апаратні ресурси конкретно взятої моделі проєктора або цілої лінійки. Але, як показує практика, у порівнянні з класичним Smart TV, функціонал власної системи часто має суттєві обмеження, а сама система, по суті, є урізаною версією повноцінного Smart TV.

— Smart TV (Android AOSP). Операційна система цього типу є модифікацією популярної ОС Android, головним чином примітна відкритим кодом. Це універсальна операційна система, яка дає користувачеві набагато більше свободи дій для створення змін і налаштувань всередині самої системи. Разом з тим, встановлення і стабільність роботи тих чи інших додатків на цій платформі не гарантуються, а загальне управління системою не було спеціально «заточене» під великі екрани, через що може викликати деякі незручності. Насамперед такі рішення викличуть інтерес у користувачів, які розбираються в особливостях ОС Android, люблять все кастомизировать під себе і контролювати, і мають на це час.

— Android TV. Проєктори цього типу можуть похвалитися повноцінною програмною прошивкою Android TV, спеціально адаптованою для роботи на великих е...кранах. Згідно з назвою, вона являє собою різновид ОС Android, спеціально «заточеної» під проєктори/телевізори та ін. Крім загальних особливостей всіх «Андроїдів» (таких, як можливість встановлення додаткових додатків, включаючи навіть гри), вона має ряд спеціальних можливостей: оптимізований інтерфейс, інтеграція зі смартфонами (включаючи можливість їх використання в якості пульта ДУ), голосовий пошук та ін. Завдяки цьому телевізори з цією особливістю значно перевершують по функціоналу моделі зі «звичайним» Smart TV. Зрозуміло, для роботи багатофункціональної ОС передбачаються виділений процесор, графічна підсистема і пам'ять, а наявність подібних апаратних ресурсів позначається на загальній вартості проєктора. За умови однакової оптичної схеми моделі з Android TV будуть коштувати дорожче класичних проєкторів, з простим багаторядковим меню.

Кількість ламп, передбачених у конструкції проєктора.

Більшість сучасних проєкторів має одну лампу, проте зустрічаються і багатолампові моделі. Більша кількість ламп збільшує світловий потік і, відповідно, яскравість зображення, забезпечуваного проєктором. Крім того, в моделях на 4 лампи може передбачатися можливість продовження роботи навіть при перегоранні однієї з ламп — тих, що залишилися, цілком вистачає для забезпечення потрібної яскравості. У дволампових же варіантах найчастіше доводиться міняти згорілу лампу.

Яскравість зображення, що видається проєктором на максимальній яскравості підсвічування. Зазвичай вказується узагальнена яскравість екрану, виведена за особливою формулою. Чим вона вища — тим менше зображення залежить від зовнішнього освітлення: яскраве проєктор може забезпечити добре видиме зображення навіть при денному світлі, а от для тьмяного потрібно затемнення. З іншого боку, підвищення яскравості знижує контрастність і достовірність передачі кольору.

Відповідно, при виборі за цим параметром потрібно враховувати, в яких умовах планується використовувати проєктор. Так, для офісного або шкільного/університетського застосування бажана яскравість не нижче 3000 лм — це дозволяє отримувати нормальну видимість, не затінюючи приміщення. Зі свого боку, серед топових моделей зустрічається і вельми невисока яскравість, оскільки подібні проєктори зазвичай встановлюються в спеціально призначених для них приміщеннях з хорошою затемненностью. А в ультракомпактних пристроях досягти високої яскравості неможливо з технічних причин.

Детальні рекомендації з оптимальної яскравості для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що вибирати по даному показнику в будь-якому разі варто з деяким запасом. Як вже говорилося вище, при збільшенні яскравості знижується контрастність і якість перенесення кольорів, і для досягнення бажаної якості картинки, можливо, доведеться використовувати проєктор на зниженій яскравості.

Цей параметр багато в чому визначає здатність проєктора працювати в освітленому приміщенні. Для темної кімнати вистачить і 1000 лм, щоб картинка проєкції була яскравою, насиченою, ясно і зрозуміло. Але під час роботи в освітленому приміщенні проєктора потрібно буде як мінімум 3500-4000 лм. Не варто плутати значення ANSI-люмен і Peak lumens. Це два різних стандарту яскравості. Щоб перевести один тип яскравості в інший, потрібно помножити Peak lumens на 10-12. У підсумку вийде приблизне значення ANSI-Lumens.

Втім, фахівці не рекомендують гнатися за високими значеннями яскравості ANSI-люмен. Існує маса професійних проєкторів з яскравістю до 3500 лм. Чим менше яскравість, тим нижче енергоспоживання, а разом з цим збільшується і термін служби освітлювача. Зрозуміло, якщо проєктор встановлений в робочому офісі або навчальної аудиторії, де необхідне хороше освітлення, рекомендується купувати модель з яскравістю ANSI-Lumens від 4000 лм і вище.

Статична контрастність зображення, забезпечуваного проєктором.

Статичною контрастністю називають максимальну різницю між найяскравішим білим світлом і самим темним чорним, яку проєктор може забезпечити в межах одного кадру. На відміну від динамічної контрастності (див. нижче), даний параметр описує не умовні, а цілком реальні можливості пристрою, досяжні без застосування будь-яких додаткових хитрувань на зразок авторегулювання яскравості. Нагадаємо, що від контрастності залежить якість передачі кольору і деталізація, чим вище цей показник — тим менша ймовірність, що на яскравих або темних ділянках деталі виявляться нерозрізненними.

Кількість окремих колірних відтінків, що здатний відобразити проєктор.

Мінімальним показником для сучасної проекційної техніки фактично є 16 млн кольорів (точніше, 16,7 млн — це стандартне число, пов'язане з особливостями цифрової обробки зображення). У найбільш прогресивних моделях це значення може перевищувати 1 млрд. Однак тут варто враховувати два нюанси: по-перше, людське око здатне розпізнати всього близько 10 млн колірних відтінків, по-друге, жодне сучасне пристрій виведення зображення (проєктори, монітори тощо) не здатне охопити весь спектр кольорів, видимих оком. Тому вражаючі характеристики кольору є маркетинговим ходом, ніж реальним показником якості зображення, і на практиці має сенс звертати увагу на інші характеристики насамперед яскравість і контрастність (див. вище), а також специфічні дані на зразок діаграми колірного охоплення.

Технологія, за якою побудована матриця проєктора.

— DLP. В основі даної технології лежить чип з тисячами поворотних мікродзеркал. Кожне таке дзеркало відповідає одному пікселю і має два фіксованих положення — «світиться» і «затемнене». У більшості DLP-проєкторів матриця одна, а виведення кольорового зображення забезпечується за рахунок т. зв. колірного колеса, завдяки якому проєктор по черзі відображає червоне, зелене і синє зображення; вони змінюються так швидко, що глядач сприймає не окремі кадри, а цілісну кольорову картинку. У порівнянні з LCD-моделями (див. відповідний пункт) такі одноматричні проєктори більш компактні, вони дають більш контрастне зображення з глибоким рівнем чорного (що позитивно впливає на якість чорно-білого зображення). Однак яскравість кольорового зображення у DLP-пристроїв порівняно невисока, крім того, вони схильні до «ефекту веселки»: в динамічних сценах можуть бути помітні кольорові артефакти, що виникають через неспівпадання червоних, зелених і синіх компонентів зображення. Цих недоліків позбавлені триматричні DLP-проєктори; однак обходиться подібна конструкція дуже недешево, тому вона зустрічається нечасто, в основному серед пристроїв преміумкласу.

— LCD. Технологія, заснована на використанні просвічуваних РК-матриць. Таких матриць три, кожна з них просвічується своїм базовим кольором (червоним, зеленим або синім)..., а підсумкова кольорова «картинка» формується з трьох зображень, одночасно накладених одне на одне. Завдяки такому формату роботи можна отримати більш яскраві, насичені кольори, ніж у одноматричних DLP-проєкторах (див. відповідний пункт); крім того, дана технологія повністю позбавлена «ефекту веселки». З її недоліків можна назвати порівняно невисоку контрастність (зокрема, через скромну глибину чорного кольору) і більш великі розміри проєкторів.

— LCD (Liquid Crystal Display) - технологія передачі кольору, заснована на модуляції світла рідкими кристалами. Не варто плутати між собою матриці LCD і 3LCD. Технологія 3LCD формує зображення з трьох окремих світлових потоків, а в матриці LCD зображення випливає відразу з єдиного світового пучка. Матриці цього типу забезпечують стабільне, контрастне і насичене кольорами зображення. Серед недоліків технології можна відзначити «проглядання» світлової решітки, якщо на картинку дивитися з близької відстані. Додатково підкладка LCD-матриць схильна до вигоряння, через що синій колір з часом може почати віддавати жовтизною (відзначимо, що статися це може через тривалий час активної експлуатації). Матриці LCD вимагають періодичного техобслуговування, сервіс зводиться до чищення повітряного фільтра. Проєктор з LCD-матрицею зазвичай мають компактні розміри і невелику вагу, такі моделі схильні до нагрівання, а шумовий поріг знаходиться на позначці вище середнього.

— LCoS. Технологія, що об'єднує в собі властивості DLP та LCD. Як і LCD, передбачає три окремі матриці для трьох базових кольорів (червоний, зелений, синій), а підсумкове кольорове зображення формується за рахунок одночасного накладення цих трьох компонентів. Відмінність же полягає в тому, що в LCoS-проєкторах матриці не просвітні, а відображаючі. Завдяки цьому можна добитися відмінної контрастності (як у DLP) в поєднанні з яскравими, якісними кольорами без «ефекту веселки» (як в LCD). Головний недолік цієї технології — значна вартість, через що вона застосовується в основному в проєкторах преміумкласу.

Максимальна роздільна здатність тісно пов'язане як з загальною якістю картинки, так і діагоналлю екрану. Чим вище роздільна здатність проєктора, тим чіткішими стають деталі зображення, особливо при перегляді зображення на великому екрані.

Для переважної більшості завдань зазвичай вистачає роздільної здатності в межах від HD (1280х720) до Full HD (1920х1080). Якщо ж проєктор буде використовуватися для відтворення сучасних ігор, слід вибирати модель з роздільною здатністю від Quad HD (2560 x 1440) до 4K (3840×2160) і навіть 8K (здатність 7680х4320).

Зрозуміло, до уваги слід брати і сам розмір екрану. Річ у тім, що на проекційної поверхні 40-50" особливої різниці між форматами Quad HD і 4K не буде. Картинка з високим дозволом зможе проявити себе на дійсно великому екрані.

Формати зображення, що підтримуються проєктором.

Під форматом у даному випадку мається на увазі співвідношення сторін зображення. Загальне правило таке: проєктор повинен підтримувати той самий формат, у якому записаний початковий контент. В іншому випадку зображення буде або розтягнутим по висоті або ширині, або із чорними смугами по бокам або знизу. Конкретно ж формати можна поділити на три основні категорії:

— Традиційні, або прямокутні. Класичні формати, у яких висота картинки не набагато менше ширини. Найбільш популярні варіанти — 4:3, широко застосовувався в аналоговому ТБ, і 5:4, поширений у комп'ютерній техніці. Традиційні формати добре підходять для презентацій, роботи з документами і графіками та інших аналогічних завдань.

— Широкоекранні — формати, у яких ширина кадру значно (більше ніж у 1.5 рази) перевищує висоту. Найпопулярніші з таких стандартів — 16:9 і 16:10. Такі співвідношення сторін добре підходять для ігор і фільмів; зокрема, більшість контенту у високій роздільній здатності (HD 720p і вище) записано саме в широкоекранному форматі.

— Надширокі. Формати ще більшої ширини, ніж описані вище широкоекранні — наприклад, 21:9. Використовуються переважно в кінематографії.

Варто зазначити, що чимало сучасних проєкторів здатні працювати відразу з декількома видами форматів — наприклад, з класичним...4:3 і ширококутним 16:9.