Порівняння Canon PowerShot G7X Mark III vs Canon PowerShot G5X Mark II

— ПЗЗ (CCD). Абревіатура від «прилад із зарядовим зв'язком» (Charge-Coupled Device). У таких сенсорах інформація зчитується зі світлочутливого елемента за принципом «рядок за раз» — електронний сигнал видається на процесор обробки зображення у вигляді окремих рядків (зустрічається також варіант «кадр за раз»). Загалом такі матриці мають непогані характеристики, але коштують дорожче CMOS. До того ж слабо придатні для деяких специфічних умов — наприклад, зйомки з точковими джерелами світла в кадрі — через що доводиться використовувати в камері різні додаткові технології, які також впливають на вартість.

— КМОП (CMOS). Головними перевагами CMOS-матриць є простота у виробництві, невисока вартість і енергоспоживання, більш компактні розміри ніж у CCD, а також можливість перенести ряд функцій (фокусування, експонометрію тощо) безпосередньо на сенсор, зменшивши таким чином габарити фотоапарата. Крім того, процесор камери може зчитувати з такої матриці зображення відразу (а не по рядках, як CCD); це дає змогу уникнути деформацій при зйомці об'єктів, які швидко рухаються. Головним недоліком CMOS є підвищена ймовірність появи шумів, особливо при високих значеннях ISO.

— КМОП (CMOS) BSI. BSI - абревіатура від англійського словосполучення «Backside Illumination». Так називають «перевернуті» CMOS-датчики, світло на які проникає не з боку фотодіодів, а зі зворотної частини матриці (з боку підкладки). При подібній реалізації фотодіоди отримують більше світла, оскільки...його не блокують інші елементи сенсора зображення. Як результат, матриці зі зворотним засвіченням можуть похвалитися високими показниками світлочутливості, що дає змогу створювати зображення кращої якості з меншою кількістю шумів при зйомці в умовах недостатньої освітленості кадру. Сенсорам BSI CMOS потрібно менше світла для отримання правильного експонування фото. У виробництві датчики зі зворотним засвіченням обходяться дорожче традиційних CMOS-матриць.

— LiveMOS. Різновид матриць, виконаних за технологією металооксидних напівпровідників (МОН, MOS — Metal-Oxide Semiconductor). Порівняно з CMOS-сенсорами має спрощену конструкцію, що забезпечує меншу схильність до перегрівання і, як наслідок, низький рівень шумів. Добре підходить для режиму «живого» перегляду (перегляду в режимі реального часу) зображення з матриці на екрані або у видошукачі камери, завдяки чому і отримала слово «Live» у назві. Також характеризуються високою швидкістю передачі даних.

Фокусна відстань об'єктива камери.

Фокусною відстанню називають відстань між матрицею фотокамери і оптичним центром об'єктива, сфокусованим на нескінченність, при якому на матриці виходить чітке і різке зображення. Для моделей зі змінною оптикою (бездзеркальних камер і MILC, див. «Тип фотокамери») даний параметр вказується в тому випадку, якщо камера поставляється з об'єктивом (комплектація «kit»); нагадаємо, що при бажанні на таку камеру можна встановити оптику з іншими характеристиками.

Чим більше фокусна відстань, тим менше кут огляду об'єктива, тим вище ступінь наближення і більш видимі в кадрі предмети. Тому даний параметр є одним з ключових для будь-якого об'єктива і багато в чому визначає його застосування (конкретні приклади наведено нижче).

Найчастіше в сучасних цифрових камерах застосовуються об'єктиви із змінною фокусною відстанню: такі об'єктиви здатні збільшувати і зменшувати зображення (докладніше див. «Оптичне збільшення»). Для «дзеркалок» і MILC випускається спеціалізована оптика з незмінним фокусною відстанню (фікс-об'єктиви). А ось в цифрових компактах «фікси» використовуються вкрай рідко, зазвичай такий об'єктив є ознакою висококласної моделі зі специфічними характеристиками.

Варто враховувати, що в характеристиках камери зазвичай наводиться фактична фокусна відстань об'єктива. А кути огляду і загальне призначен...ня оптики визначаються не тільки цим параметром, але ще й розміром матриці, з якою використовується оптика. Залежність виглядає так: при тих же кутах огляду об'єктив під більш велику матрицю буде мати більшу фокусну відстань, ніж об'єктив для невеликого сенсора. Відповідно, порівнювати між собою по фокусній відстані об'єктивів можна тільки камери з однаковим розміром матриці. Втім, для полегшення порівнянь в характеристиках може приводитися т. зв. ЕФВ — фокусна відстань в еквіваленті 35 мм: це фокусна відстань, яку мав би об'єктив для full frame матриці, що має ті ж кути огляду. Порівнювати за ЕФВ можна об'єктиви під будь-який розмір матриці. Існують формули, які дозволяють самостійно обчислити еквівалент 35 мм, їх можна знайти в спеціальних джерелах.

Якщо ж говорити про конкретну спеціалізацію, то ЕФВ до 18 мм відповідає надширококутним об'єктивам типу «fisheye». Ширококутною вважається «фіксована» оптика з ЕФВ до 28 мм, а також варіооб'єктиви з мінімальним ЕФВ до 35 мм. Показник до 60 мм відповідає оптиці «загального призначення», 50 – 135 мм вважаються оптимальним показником для зйомки портретів, а більш високі фокусні відстані зустрічаються в телеоб'єктивах. Детальніші дані про специфіку різних фокусних відстаней можна знайти в спеціальних джерелах.

Кратність збільшення, забезпечувана фотоапаратом за рахунок використання можливостей об'єктива (а саме за рахунок зміни його фокусної відстані). В моделях зі змінною оптикою (див. «Тип фотокамери») вказується для комплектного об'єктива, якщо такий є в наявності.

Варто враховувати, що в даному випадку кратність не вказується щодо зображення видимого неозброєним оком, а щодо зображення, що видається об'єктивом на мінімальному збільшенні. Приміром, якщо в характеристиках зазначено оптичне збільшення 3х — це означає, що на максимальному збільшенні предмети в кадрі будуть втричі більше, ніж на мінімальному.

Ступінь оптичного збільшення безпосередньо пов'язана з діапазоном фокусних відстаней (див. вище). Визначити цей ступінь можна, поділивши максимальна фокусна відстань об'єктива на мінімальне, наприклад 360мм/36мм=10х збільшення.

На сьогоднішній день оптичне збільшення дає найкращу якість «наближеного» зображення і вважається краще цифрового (див. нижче). Це пов'язано з тим, що при такому форматі роботи постійно задіється вся площа матриці, що дозволяє на повну використовувати її можливості. Тому навіть серед бюджетних моделей апарати без оптичного збільшення є великою рідкістю.

— USB-C. Універсальний інтерфейс USB, використовує роз'єм типу Type C. Самі по собі порти USB (всіх типів) застосовуються в основному з метою підключення камери до комп'ютера для копіювання відзнятих матеріалів, для управління налаштуваннями, оновлення прошивки і т. ін. Конкретно ж роз'єм Type C порівнянний за розмірами з більш ранніми miniUSB і microUSB, однак має двосторонню конструкцію, що дозволяє вставити штекер будь-якою стороною. Крім того, USB-C нерідко працює за стандартом USB 3.1, який дозволяє досягти швидкості підключення до 10 Гбіт/с — корисна можливість при копіюванні великого обсягу контенту.

— HDMI. Комплексний цифровий інтерфейс, що дозволяє по одному кабелю передавати відео (у т. ч. високої роздільної здатності) і звук (аж до багатоканального). Наявність такого порту дає можливість використовувати камеру в якості плеєра: її можна безпосередньо підключити до телевізора, монітора, проєктора і т. ін. і переглядати зняті матеріали на великому екрані. При цьому можливості трансляції можуть включати не тільки програвання відео, але і демонстрацію відзнятих фото в режимі слайд-шоу. Входи HDMI присутні в більшості сучасної відеотехніки, і підключення зазвичай не становить проблем.
У наш час на ринку представлено кілька версій інтерфейсу HDMI:

• v 1.4. Найстарша з актуальних на сьогодні версій, випущена в 2009 році. Тим не менш, підтримує 3D-відео, здатна працювати з розбільною здтністю аж до 4096х2160 на ш...видкості до 24 к/с, а в роздільній здатності Full HD частота кадрів може досягати 120 к/с. Крім оригінально v.1.4, зустрічаються також поліпшені модифікації — v.1.4 a і v.1.4 b; вони аналогічні за основним можливостям, в обох випадках поліпшення торкнулися переважно роботи з 3D-контентом.
• v 2.0. Значне оновлення HDMI представлене в 2013 році. У цій версії максимальна частота кадрів в 4K зросла до 60 к/с, також з нововведень можна згадати підтримку ультраширокого формату 21:9. В оновленні v.2.0 a до можливостей інтерфейсу була додана підтримка HDR, в v.2.0 b ця функція була покращена і розширена.
• v 2.1. Незважаючи на схожість назви з v.2.0, дана версія, випущена в 2017 році, стала дуже масштабним оновленням. Зокрема, до неї додалася підтримка 8K і навіть 10 K на швидкості до 120 к/с, а також ще більше розширилися можливості для роботи з HDR. Під цю версію був випущений власний кабель HDMI Ultra High Speed, всі можливості v.2.1 доступні тільки при використанні кабелів цього стандарту, хоча базові функції можна використовувати і з більш простими шнурами.

— Вихід на навушники. Аудіовиход, що дозволяє підключити до камери навушники. Як правило, представлений класичним 3.5-міліметровим міні-джеком. Наявність такого роз'єму забезпечує можливість моніторингу звуку під час відеозапису в режимі реального часу. Це особливо важливо при зйомці інтерв'ю, відеоблогів та інших проєктів.

— Вхід мікрофона. Спеціалізований вхід для підключення до камери зовнішнього мікрофона. Зовнішні мікрофони значно перевершують вбудовані за якістю звуку. По-перше, вони не так чутливі до «власних» звуків камери — до кнопок, коліс управління, моторів фокусування і т. ін. (а якщо мікрофон використовує довгий дріт і не кріпиться на корпусі, цих звуків взагалі не чути). По-друге, самі по собі зовнішні мікрофони мають більш прогресивні характеристики. З іншого боку, їх застосування виправдане в основному при професійному відеозаписі; тому наявність мікрофонного входу зазвичай відповідає розвинутим можливостям відеозйомки

Тип видошукача, передбаченого в конструкції камери.

Видошукачем називають окуляр, в якому фотограф здатний бачити знімається зображення, а в деяких випадках — ще й додаткову інформацію (місце розташування датчиків автофокусу, окремі параметри зйомки тощо). Незалежно від типу, видошукачі зручні тим, що дають змогу чітко бачити знімається зображення навіть при яскравому зовнішньому освітленні (при якому можуть «сліпнути» дисплеями). Їх недоліками є необхідність підносити камеру впритул до особи, а також незручність під час роботи з окулярами (щоправда, останнє частково компенсується діоптрійною корекцією в самому видошукачі). Типи же видошукачів можуть бути такими:

— Електронний. Подібний видошукач являє собою систему лінз з розташованим за ними невеликим екранчиком. Широко застосовується в сучасних камерах з незмінною оптикою (див. «Тип фотокамери»), може використовуватися в MILC-камерах, а відносно недавно з'явилися і повноцінні «дзеркалки» (зокрема, виконані за т. зв. «технології з напівпрозорим дзеркалом»), оснащені електронними видошукачами. Перевагою такого видошукача є те, що на нього, крім безпосередньо зображення, може виводитися велика кількість службової інформації (наприклад, про параметри зйомки); головним недоліком — необхідність постачання енергією від батареї (хоча енергоспоживання такої системи все ж значно нижче, ніж зовнішнього дисплея).

— Оптичний. В даному...випадку під оптичним видошукачем розуміється незалежна система з власним окуляром і об'єктивом, вбудована в корпус фотокамери і спрямована паралельно оптичної осі об'єктива (дзеркальні і призматичні системи виділені в окремі категорії). Подібна система може розташовуватися як безпосередньо над об'єктивом, так і в кутку корпусу. Перевагами оптичних видошукачів є простота, дешевизна і компактність, обумовлені відсутністю в конструкції складної системи дзеркал або призм. Такий видошукач може застосовуватися в будь-яких недзеркальних камерах (класичних цифрових або MILC). Головним же недоліком даного варіанта є неспівпадіння положення його об'єктива і основного об'єктива камери (т. зв. ефект паралакса); здебільшого це не створює незручностей, але під час зйомки на близьких дистанціях доводиться брати поправку (хоча існують моделі камер з видошукачами, автоматично вводять поправку).

— Оптичний і електронний. Специфічний різновид видошукачів, що поєднує елементи обох описаних вище систем. Зазвичай, в основі таких конструкцій лежить оптичний видошукач, в якому передбачена можливість проєктування різної службової інформації на видиме зображення. А в деяких моделях систему можна перемикати і в електронний режим, блокуючи доступ світла через оптику і дивлячись у видошукач лише картинку на екранчику.

— Оптичний (дзеркальний). Як випливає з назви, конструкція такого видошукача заснована на системі дзеркал. Через цю систему в окуляр видошукача подається реальне зображення, сприймається об'єктивом фотокамери (простіше кажучи, фотограф фактично дивиться прямо через об'єктив). Дзеркальні видошукачі застосовуються виключно у фотокамерах відповідного типу (див. вище). Їх перевагами є відсутність ефекту паралакса і можливість відразу ж оцінити ряд параметрів зйомки, таких як глибина різкості, ефект від встановлених світлофільтрів і т. ін. Головним недоліком дзеркальних видошукачів є необхідність піднімати дзеркало в момент зйомки. Це ускладнює і здорожує конструкцію, що робить її менш надійною, а робота механізму підйому дзеркала може викликати вібрації і ефекту «шевеленки».

— Оптичний (пентапризма). Фактично — різновид дзеркального видошукача (див. вище), в якому роль частині дзеркал відведена пентапризме — скляної конструкції особливої форми. Дія пентапризма засноване на ефекті т. зв. повного внутрішнього відбиття; вважається, що таким чином вдається досягти більш світлого і чіткого зображення, ніж при використанні класичних дзеркал. Інші переваги і недоліки ідентичні звичайними дзеркальним видоискателям (див. вище). Пентапризма широко застосовується в дзеркальних апаратах.

— Відсутня. Повна відсутність видошукача в конструкції камери; для візування в таких моделях використовується дисплей. Дана особливість характерна в основному для цифрових компактів (див. «Тип фотокамери»). По-перше, розміри корпусу таких моделей часто не дають змогу передбачити в конструкції ще й видошукач; по-друге, специфіка застосування таких камер зазвичай така, що дисплея для них цілком достатньо, а іноді він навіть краще — наприклад, при зйомках з нестандартного положення (над головою, на витягнутій перед собою руці тощо).

Відображення у відсотках співвідношення між частиною зображення, яку фотограф бачить у видошукачі (див. вище), і зображенням, що реально фіксується камерою при зйомці. Найчастіше вказується у відсотках від ширини та висоти кадру, а не від площі.

Сучасні цифрові фотокамери досить часто мають видошукачі з охопленням кадру менше 100% — таким чином у кадр потрапляє не лише видима сцена, а й деякий простір за її краями. Це створює деякі незручності — зокрема, може виникнути потреба обрізати знімок для забезпечення заздалегідь задуманої композиції. Тому ідеальним варіантом вважається все ж таки видошукач зі 100-відсотковим охопленням. Якийсь час тому такі системи зустрічалися переважно в камерах преміумкласу, проте зараз, завдяки здешевленню та розвитку технологій, вони можуть встановлюватися навіть у відносно недорогі аматорські компакти (див. «Тип фотокамери»).

Максимальна кількість фотографій, яке камера здатна зняти на одному елементі живлення, без його перезарядки/заміни. На практиці це число зазвичай виявляється менше (іноді досить відчутно) за рахунок того, що частина заряду «з'їдає» робота механіки об'єктива, використання дисплея, зміна налаштувань через меню і т. ін. Тим не менш, даний параметр є непоганим показників автономності апарата, і різні моделі цілком можна порівнювати за нього між собою.