Порівняння Grohe Ambi 30189000 vs Blanco Trima 520840

Спосіб застосування, передбачений конструкцією змішувача.

Сучасні змішувачі можуть призначатися для ванни, для душу, для умивальника, для біде, для кухні, тільки фільтра питної води та з можливістю підключення до фільтра >. При цьому чимало моделей розраховані одночасно на кілька форматів застосування – наприклад, обслуговування одночасно ванни і умивальника; а зустрічаються моделі і взагалі без змішування води (з однією трубою підключення) — тільки для холодної або тільки для вже змішаної. Більше детально в окремих пунктах нижче.

– Для ванни. Змішувачі, що використовуються для наповнення ванни. Традиційно передбачають настінний монтаж (див. «Тип монтажу»), хоча в деяких специфічних моделях зустрічаються і винятки. Крім ванни, такий змішувач може призначатися для душу і/або умивальника; в першому варіанті в конструкції передбачається підключення душового гарнітура, у другому — довгий поворотний вилив, який можна повернути від ванної до раковини умивальника, що знаходиться поруч.

— Для душу. Така спеціалізація означає, що до змішувача можна підключити душовий гарнітур; іноді такий гарнітур навіть постачається в комплекті (див. Спеціалізовані душові змішувачі монтують...ся виключно на стіну або способом вбудовування (див. «Конструкція виливу»). Водночас крім моделей «тільки для душу» зустрічаються також «багатоцільові» вироби, розраховані одночасно на застосування з ванною, а іноді — ще й з умивальником (див. «Для ванни» вище).

– Для умивальника. Спеціалізовані змішувачі «тільки для умивальників» мають порівняно короткий вилив, зазвичай нерухомий, а встановлюватися можуть практично будь-яким способом (хіба що підлогові моделі є досить екзотичним варіантом, що не отримав поширення). Завдяки схожості умивальників з кухонними мийками деякі моделі аналогічної конструкції допускають застосування ще й в ролі кухонних. Інша, досить поширена, опція – гігієнічний душ для використання з біде. Також відзначимо, що призначення «для умивальника» може передбачатися ще й як додаткова функція в змішувачах, першопочатково призначених для ванн (див. вище).

– Для кухні. Змішувачі цього призначення можуть бути як вузькоспеціалізованими, так і передбачати інші варіанти застосування — для умивальника (див. вище) або для фільтра питної води (див. нижче). У будь-якому разі такі вироби монтуються переважно настінним або настільним способом, а вилив може робитися досить високим – щоб під нього можна було помістити каструлю або інший великий посуд. Також в змішувачах цього призначення може зустрічатися така цікава особливість, як пружинний вилив (див. «Конструкція виливу»).

– Для біде. Біде являє собою пристосування у вигляді гігієнічної ванночки для миття зовнішніх статевих органів і ануса після відвідування туалету. Класичний змішувач для біде встановлюється прямо на таку ванночку горизонтальним способом (див. «Тип монтажу»); форма і конструкція виливу в подібних моделях підбирається таким чином, щоб забезпечити ефективне обмивання. Однак, крім цього, в категорію «для біде» також входять спеціалізовані змішувачі для гігієнічного душу — аналогічної процедури, здійснюваної за допомогою окремого душового гарнітура. Такі змішувачі вбудовуються в стіну і не потребують наявності окремого біде — гігієнічний душ можна використовувати і зі звичайним унітазом.

– Для фільтра питної води. Змішувачі, призначені для подачі питної води з водопровідного фільтра, розташованого зазвичай під кухонною мийкою. Встановлюються виключно настільним способом (див. «Тип монтажу»), найчастіше на саму мийку. Спеціалізовані моделі, що мають тільки це оснащення, виділяються невеликими розмірами і одновентильною конструкцією (див. «Тип змішувача»). Крім цього, можливість підключення фільтра питної води може передбачатися як додаткова функція в змішувачах для кухні (див. вище). У таких моделях вилив має два отвори – для «загальнокухонної» і для питної води; кожен отвір управляється окремо, власним вентилем (набором вентилів) або джойстиком.

– Без змішування води. Змішувачі, які навіть назвати змішувачами складно, оскільки дані моделі призначені для подачі води однієї температури. Зовні такі моделі нічим не відрізняються від класичних: одні виконані з джойстиками, інші — з вентилем. Але ключове в них – це наявність лише однієї труби для підведення води. Відповідно можна підключити тільки холодну, тільки гарячу або ж воду, змішану заздалегідь.

Тип змішувача вказується за типом органів управління, встановлених в ньому. Від цього залежить ряд особливостей як управління, так і застосування загалом. У наш час на ринку можна знайти одновентильні, двохвентильні, одноважільні (у тому числі з додатковим управлінням по торканню), безконтактні і термостатичні змішувачі, а також моделі з вмиканням по кнопці, до яких належать і порційні, і термостатичні з кнопкою. Ось основні особливості цих варіантів:

— Одновентильний. Змішувачі, керовані одним поворотним вентилем (або важелем, який рухається тільки в одній площині). По суті, не є навіть «змішувачами» як такими, оскільки не можуть змішувати гарячу і холодну воду і регулюють тільки напір підведеної до них води. Одновентильні моделі має сенс застосовувати там, де температура води постійна і/або її немає сенсу регулювати, наприклад, в моделях для кухонного фільтра (див. «Призначення»), для умивальника, де застосовується тільки холодна вода, або для умивальника в англійському стилі, де гаряча і холодна вода подаються з окремих кранів і змішуються в раковині.

— Двохвентильний. Класична конструкція змішувачів, що не втрачає популярності і в наш...час: два поворотних вентиля, що відповідають за гарячу і холодну воду відповідно. Така конструкція проста і недорога, при цьому надійна, до того ж зручна для точного налаштування температури. Крім того, двохвентильні змішувачі не бояться різниці в тиску гарячої і холодної води, а тому саме їх рекомендується використовувати з бойлерами. Недоліком цього варіанта є неможливість зміни напору окремо від температури і навпаки — будь-яка зміна потребує повороту обох вентилів, при цьому тиск і температура можуть коливатися.

— Одноважільний (джойстик). Змішувачі, в яких потік води управляється одним важелем. Найчастіше поворотом джойстика з боку в бік у таких моделях регулюється температура, а нахилом відносно осі повороту — напір. Це дає змогу регулювати температуру, не змінюючи напору (і навпаки) і навіть «запам'ятати» вибраний варіант температури (досить просто опустити важіль на закриття, не повертаючи його вбік). Водночас такі пристрої менш точні в регулюванні, ніж двохвентильні.
Зрідка можна зустріти також більш специфічний різновид — одноважільні змішувачі, доповнені окремим важелем регулювання температури (див. нижче). У таких моделях основний джойстик управляє тільки напором.

— Вмикання кнопкою. Моделі змішувачів, управління вмиканням та вимиканням подачі води в яких покладено на кнопку. Перше натискання вмикає потік води, друге ж – вимикає. Кнопка може бути як допоміжним засобом для комфортного вмикання/вимикання води, так і основним органом управління змішувача. В останньому варіанті для регулювання тиску подачі води кнопка часто робиться поворотною.

— Порційні. Різновид змішувачів з вмиканням кнопкою. Однак тут кнопка працює за принципом таймера: при натисканні на неї відкривається вода, а потім спеціальний механізм поступово повертає кнопку назад, перекриваючи потік. Час закриття підбирається таким чином, щоб одне натискання дало змогу більш-менш ефективно вимити руки. Такі пристрої особливо популярні в місцях громадського користування, таких як туалети кафе, торгових центрів, кінотеатрів тощо: не потрібно переживати, що неуважний відвідувач забуде закрити кран. Найчастіше подібні змішувачі однотемпературні, але є і моделі з важелем регулювання температури (див. нижче).

— Термостатичний. Змішувачі, що мають функцію термостата — тобто здатні автоматично підтримувати виставлену користувачем температуру. Такі моделі надзвичайно зручні: при коливаннях тиску або температури води в трубах не потрібно морочитися з налаштуваннями — пристрій самостійно підбере режим роботи з таким розрахунком, щоб температура на виході не змінювалася (або хоча б ці зміни були мінімальними). Головним недоліком термостатичних моделей є складність конструкції і, як наслідок, висока вартість. Крім того, багато з них потребують підключення до електроживлення. За управлінням моделі можуть передбачати поворотні регулятори або кнопку (див. вище).

— Безконтактний. Моделі, що управляються безконтактним способом, тобто без необхідності торкатися пристрою. Подібний формат роботи найбільш популярний в змішувачах для умивальників (див. «Призначення»): в таких моделях використовується датчик, що реагує на наявність рук користувача під виливом. Це особливо зручно в місцях загального користування, де небажано зайвий раз торкатися до змішувача. Зустрічаються й інші різновиди безконтактних моделей, зокрема, пристрої для кухні або душа. У першому варіанті сенс полягає в тому, що звичайний кран буває незручно відкривати брудними після кухонної роботи руками. При цьому управління може бути і не повністю безконтактним — є пристрої з вентилями або іншим оснащенням для попереднього налаштування температури, датчик же у них працює тільки як вимикач потоку води. А душові безконтактні змішувачі обов'язково мають додаткове управління для налаштування температури; датчик же у них реагує не просто на руки, а на людину.

— Одноважільний + по торканню. Різновид одноважільних змішувачів (див. вище), оснащений додатковим вимикачем. Як і в звичайних одноважільних моделях, джойстик в таких пристроях використовується для налаштування тиску і температури; відмінність же полягає в тому, що вода відкривається не важелем, а згаданим вимикачем. Іншими словами, достатньо один раз за допомогою джойстика виставити оптимальний напір і температуру — і потім можна включати воду простим дотиком до вимикача. Будова самого вимикача може бути різною: в одних моделях його роль відіграє корпус змішувача повністю, в інших передбачається спеціальна кнопка або навіть ножна педаль. Виняток становлять описані вище безконтактні моделі — вони можуть бути схожі за конструкцією та способом використання, проте все одно ці змішувачі виділяють в окрему категорію.

Відстань від точки кріплення (в змішувачах з вертикальним монтажем) або від центру монтажного отвору (при горизонтальному монтажі) до середини виливу. Є характеристикою, що визначає «зону досяжності» змішувача.

Висота струменя вказується зазвичай для змішувачів з горизонтальною установкою (див. «Тип монтажу»). Вона вимірюється від підстави змішувача до вихідного отвору виливу. Велика висота виливу важлива насамперед для кухонних моделей (див. «Призначення»), оскільки вона дозволяє помістити в мийку велику посуд. Цей параметр безпосередньо пов'язаний з висотою виливу (див. вище): висота струменя не може бути більше висоти виливу. Таким чином, на практиці доводиться шукати компроміс між висотою струменя і габаритами змішувача, особливо якщо місця для його встановлення небагато.

Кут нахилу струменя, що видається змішувачем, відносно вертикалі. Зазвичай, вказується для повного напору; при частково перекритою воді цей кут менше. У будь-якому разі похила струмінь зазвичай спрямована до користувача, і чим більше кут нахилу, тим далі від виливу буде винесена точка падіння струменя. Втім, здебільшого цей момент не принциповий; проблеми можуть виникнути лише в дуже обмежених умовах, при невеликих розмірах раковини.

Діаметр отворів, необхідних для установки змішувача. Цей розмір дозволяє оцінити, чи буде змішувач сумісний з посадковими місцями на раковині, стіни і т. ін., які розміри повинні мати додаткові деталі для його встановлення не доведеться розширювати чи звужувати отвори.

Тип труб для подачі води, на які розрахований змішувач.

— Шланги. При гнучкому підведенні для з'єднання змішувача з водопроводом використовуються полімерні трубки (шланги), здатні добре гнутися і армовані металевою сіткою для міцності. Це забезпечує простоту й універсальність кріплення — завдяки гнучкості трубки можна провести навіть в обмежених місцях. З іншого боку, таке підведення менш міцне і надійне, ніж жорстке. Воно застосовується переважно в моделях для кухні та раковин (див. «Призначення»). Трубки кріплення можуть входити у комплект постачання змішувача; цей момент варто уточнювати окремо.

— Жорсткі трубки. Такі змішувачі розраховані на кріплення безпосередньо до металевих труб водопроводу. Перевагою цього типу є надійність і міцність, недоліком — значні обмеження за місцем встановлення: доводиться або ставити змішувач там, де при будівництві були виведені труби, або переробляти комунікації, що пов'язане з великими незручностями і витратами. З іншого боку, застосовуються такі змішувачі зазвичай для ванн і душових, а в сучасних ванних кімнатах проблем з невдалим розміщенням труб зазвичай не виникає.

Тип додаткового покриття, передбаченого в змішувачі. У цьому пункті може бути декілька варіантів — це означає, що дана модель доступна в різних варіантах оформлення. А якщо матеріал покриття збігається з матеріалом корпуса — це означає, що додаткове покриття фактично відсутнє; таке зустрічається, зокрема, серед змішувачів з нержавіючої сталі, яка сама по собі досить стійка до корозії.

В сучасних змішувачах використовуються такі види покриттів: граніт, хром, хром з гранітом, хром с золотом, матовий хром, нержавіюча сталь (глянцева або матова), латунь, нікель, мідь, бронза, під золото, а також фарбування в той чи інший колір. Ось особливості кожного з варіантів:

— Граніт. Граніт характеризується приємним зовнішнім виглядом, до того ж випускається у великій кількості різних забарвлень, що дозволяє підібрати змішувач під оформлення кухні. З його переваг варто відмітити високу міцність, абсолютну стійкість до корозії і хороші санітарні характеристики (перешкоджає розмноженню бактерій). Головним недоліком є...висока ціна.

— Хром. Хромове покриття наноситься на металеві поверхні, насамперед, для захисту від корозії; воно має характерний блискучий (майже дзеркальний) зовнішній вигляд. Хром забезпечує високу стійкість до окислення та пошкоджень, при цьому непогано виглядає і коштує недорого — як наслідок, є одним з найбільш широко застосовуваних матеріалів для покриття. Його головним недоліком є схильність до появи відбитків на ньому через деякий час; їх виведення пов'язано з певними клопотами.

— Хром/граніт. Поєднання хромового та гранітного покриття в одному виробі. Детальніше про особливості кожного з цих матеріалів див. вище, тут же відзначимо, що їх поєднання передбачає наявність різних типів покриття на різних ділянках змішувача. Таким чином конструкція набуває більш оригінального і стильного зовнішнього вигляду, більшої гігієнічності і стійкості до забруднень, ніж чисто хромова, при цьому коштує дешевше, ніж чисто гранітна. Та й з точки зору загального оформлення санвузла або кухні саме вказане поєднання в деяких випадках виявляється оптимальним варіантом.

— Хром/під золото. Поєднання хромового покриття з окремими вставками «під золото». Особливості хрому описані вище, а «золоті» елементи надають виробу багатого зовнішнього вигляду, при цьому досить велика кількість покупців віддає перевагу саме такому поєднанню, а не «цільнозолотому» покриттю.

— Матовий хром. Різновид хромового покриття (див. вище), що відрізняється матовою поверхнею. На такій поверхні менш помітні бруд та відбитки, ніж на класичній дзеркальній; крім того, вона може виявитися більш відповідною по дизайну або просто приємнішою для очей, ніж глянцева. Водночас створення матових поверхонь пов'язано з певними труднощами, а тому поширені вони відносно слабо.

— Нержавіюча сталь (глянцева). Покриття з нержавіючої сталі загалом аналогічно за характеристиками хрому — воно міцне і стійке до корозії. Однак така поверхня дещо відрізняється зовні і з низки причин вона використовується переважно у моделях преміумкласу — в тому числі в змішувачах, виконаних із «нержавійки» (такі моделі, по суті, не мають покриття).

— Нержавіюча сталь (матова). Аналогічно матовому хрому, така сталь більш стійка до забруднень, ніж глянцева (див. вище), в іншому повністю ідентична їй.

— Латунь. Латунне покриття найчастіше поєднується з корпусом з того ж матеріалу (тобто спеціального покриття в такому змішувачі фактично немає). Одна з переваг такої поверхні — приємний золотистий відтінок, особливо добре підходить для змішувачів в стилі «ретро». Водночас вартість подібних виробів з низки причин виходить досить високою, до того ж вони схильні до появи відбитків, що важко виводяться. Тому вони зустрічаються досить рідко.

— Нікель. За характеристиками нікелеве покриття схоже з хромовим і застосовується з тими ж цілями, проте з низки причин воно поширене значно менше, ніж хром.

— Мідь. Покриття характерного червонуватого кольору. Мідь здатна надати «стародавнього» вигляду навіть сучасному виробу, а для змішувачів в стилі «ретро» вона буває просто незамінною. З іншого боку, цей матеріал обходиться недешево — зокрема, через те, що для міді важко забезпечити достатню стійкість до корозії.

— Бронза. Бронза являє собою сплав на основі описаної вище міді і застосовується аналогічним чином — в основному для забезпечення автентичного вигляду змішувачам в стилі «ретро». Головна відмінність між цими двома матеріалами полягає у кольорі — бронза дещо темніша і червоний колір в ній не так виражений (хоча конкретні відтінки в різних моделях також можуть бути різними). Крім цього, даний матеріал простіше зробити стійким до корозії, тому бронзові вироби зустрічаються помітно частіше мідних.

— Під золото. Покриття з жовтого сплаву, що імітує зовнішній вигляд золота. Використовується для того, щоб надати змішувачу багатого зовнішнього вигляду, при цьому саме по собі обходиться недешево, внаслідок чого в основному використовується в моделях преміумкласу — щоб ще яскравіше підкреслити рівень виробу. З практичної сторони, як і будь-який матеріал подібного рівня, характеризується високою стійкістю до окислення, а ось стійкість до забруднень та легкість очищення може бути різною (хоча здебільшого ці показники також на висоті).

— Забарвлений. Покриття з фарби, що наноситься спеціально для надання виробу певного кольору — найчастіше чорного або білого, але зустрічаються й інші варіанти. Відповідно, основна перевага цього варіанта — нестандартний зовнішній вигляд: з фарбою можна досягти кольорів, недоступних з іншими видами покриттів. При цьому будь-яка фарба відмінно протистоїть корозії, а відмінності між різними моделями змішувачів з таким покриттям полягають в основному в довговічності і стійкості до подряпин. Ці характеристики, зазвичай, безпосередньо залежать від цінової категорії виробу.

Висота змішувача, вимірювана від його основи або нижньої точки до крайньої верхньої точки виливу. Висота виливу частково визначає можливості по встановленню — фактично це мінімум вільного простору по вертикалі, який необхідний для змішувача. Крім того, в моделях з горизонтальним встановленням (див. «Тип монтажу») з висотою виливу пов'язана висота струменя (див. нижче).