Порівняння Denon PMA-60 vs NAD D7050

— Передпідсилювач. Попередні підсилювачі призначені для первинного оброблення слабкого сигналу і виведення його на рівень, достатній для передачі по лінійному інтерфейсу на підсилювач потужності (див. нижче). Такі моделі здатні напряму працювати зі звукознімачами, мікрофонами та іншими подібними пристроями, можуть мати додаткові функції з корекції звуку, грати роль комутаторів для підключених джерел сигналу тощо, однак непридатні для виведення звуку на пасивні колонки або навушники.

— Підсилювач потужності. Такі моделі призначені для того, щоб прийняти сигнал, оброблений передпідсилювачем, і вивести його на потужність, достатню для роботи підключеної акустичної системи. Вони вже можуть працювати з колонками пасивного типу, але без передпідсилювача для вхідного сигналу їм не обійтися. Втім, тут варто відзначити, що більшість сучасних програвачів оснащується вбудованими передпідсилювачами і можуть застосовуватися з підсилювачами потужності напряму.

— Інтегральний підсилювач. Підсилювачі, що поєднують в одному корпусі можливості обох вищеописаних типів. Головна перевага таких моделей очевидна: замість двох спеціалізованих пристроїв можна купити один універсальний. Це забезпечить економію грошей, часу і місця для встановлення, крім того, знизить ймовірність перешкод — адже в конструкції відсутні зовнішні сполучні кабелі між попередніми і основним під...силювачем, а компоненти, зазвичай, оптимально підібрані один під одного. З іншого боку, інтегральна модель дає менше можливостей щодо вибору варіанта під власні уподобання: купувати пристрій доводиться «як є», без можливості окремо вибрати передпідсилювач і підсилювач потужності.

— Підсилювач-процесор. Професійні моделі, зазвичай, концертного призначення, що монтуються в стійку і часто використовують роз'єми Euroblock в якості входів Main (див. нижче). За загальним застосування процесори аналогічні підсилювачам потужності, однак, крім зазначених особливостей, для них також характерна велика кількість налаштувань, що полегшує роботу звукорежисерів.

— Підсилювач для сабвуфера. Спеціалізовані підсилювачі потужності, призначені для низькочастотних динаміків — сабвуферів. В конструкції таких моделей зазвичай передбачаються кросовери з верхньою межею діапазону, що пропускається, на рівні 150 – 200 Гц; це дає можливість подавати на сабвуфер тільки «рідні» частоти і позитивно позначається на якості звучання. Крім того, багато підсилювачів даного типу мають специфічні налаштування на зразок регулювання фази.

Діапазон частот звуку, з яким здатний працювати підсилювач. Чим ширше цей діапазон, тим повніше загальна картина звучання, тим менше ймовірність того, що надто високі або низькі частоти будуть «обрізані» підсилювачем на виході. Однак потрібно враховувати, що діапазон чутних людиною звуком становить в середньому від 16 Гц до 20 кГц; зустрічаються деякі відхилення від цієї норми, але вони невеликі. Водночас сучасна Hi-Fi і Hi-End техніка може мати набагато більш широкий діапазон — найчастіше він є свого роду «побічним ефектом» висококласних схем. Деякі виробники можуть використовувати цю властивість в рекламних цілях, однак практичної цінності саме по собі воно не несе.

Відзначимо, що навіть в межах чутного діапазону не завжди має сенс гнатися за максимальним охопленням. Варто, наприклад, враховувати, що фактично чутний звук не може бути краще, ніж здатні видати колонки; тому для акустичної системи з нижнім порогом, скажімо, в 70 Гц нема чого шукати підсилювач з цим показником у 16 Гц. Також не варто забувати, що сам по собі широкий частотний діапазон абсолютно не гарантує високої якості звуку — воно пов'язано з величезною кількістю інших факторів.

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал під час роботи з навантаженням, що має динамічний опір (імпеданс) у 8 Ом. У нашому каталозі цей параметр вказується для режиму, коли під навантаженням працюють усі канали підсилювача (див. «Кількість каналів»); за наявності незадіяних каналів номінальна потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальну потужність можна спрощено описати як найбільшу потужність вихідного сигналу, при якій підсилювач здатний стабільно працювати тривалий час (не менше години) без негативних наслідків. Це усереднені цифри, оскільки на практиці аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевищувати номінальну потужність. Проте саме вона є головною підставою для оцінки загальної гучності звучання.

Також цей показник визначає, які колонки можна підключати до підсилювача: їх номінальна потужність не повинна бути нижче, ніж у підсилювача.

За законами електродинаміки при різному динамічному опорі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом, для них і вказуються рівні потужності.

Саме по собі співвідношення сигнал/шум — це відношення рівня чистого звуку, видаваного підсилювачем, до рівня сторонніх шумів, що виникають при його роботі. Цей параметр є основним показником загальної якості звучання — причому досить наочним, оскільки при його обчисленні враховуються практично всі шуми, що впливають на звук в нормальних умовах роботи. Рівень у 70 – 80 дБ в сучасних підсилювачах можна вважати допустимим, 80 – 90 дБ — непоганим, а для прогресивних пристроїв аудіофільского класу обов'язковим вважається співвідношення сигнал/шум не менше 100 дБ.

Якщо в характеристиках не уточнюється, для якого виходу вказано співвідношення сигнал/шум — зазвичай мається на увазі його значення для лінійного входу (див. «RCA (пар)»). Цього буває цілком достатньо, щоб оцінити якість пристрою за цим параметром. Проте деякі виробники вказують його і для інших входів — Main, Phono; докладніше про це див. нижче.

Співвідношення сигнал/шум під час роботи підсилювача через вхід Main. Докладніше про значення співвідношення сигнал/шум див. відповідний пункт вище, про вході Main — п. «Вхід на підсилювач (Main)».

Кількість в конструкції підсилювача лінійних входів, що використовують інтерфейс RCA. На відміну від входу Main (див. вище), який може працювати з такими ж роз'ємами, при підключенні до лінійного RCA сигнал проходить через всі стадії обробки, передбачені в підсилювачі — наприклад, регулювання балансу або частот (див. «Регулювання») і т. ін.

Детальніше про роз'ємі див. «Вхід на підсилювач (Main)». Тут же відзначимо, що при використанні RCA в ролі лінійного інтерфейсу за один вхід вважається пара таких роз'ємів. Це обумовлено тим, що по одному коаксіальному кабелю може передаватися тільки один канал, так що для роботи зі стереозвуком необхідна саме пара.

Від кількості входів під сигнал (будь-якого типу) залежить, скільки джерел сигналу можна одночасно підключити до підсилювача. Відповідно, і вибирати модель з числа входів варто з урахуванням передбачуваної кількості таких джерел: адже легше приєднати їх всі і вибирати через пульт або панель управління підсилювача, ніж щоразу морочитися з перепідключенням.

Кількість тригерних входів, передбачених в конструкції підсилювача.

Критичний вхід призначений для управління живленням і застосовується для побудови аудіосистем, де один з компонентів (наприклад, плеєр) відіграє роль керуючого пристрою для інших, у т. ч. і підсилювача. При включенні такого пристрою на тригерні входи «підлеглих» надходить сигнал, який і виводить їх із сплячого режиму. Це позбавляє користувача від необхідності включати кожен компонент окремо.

— Передпідсилювача (Pre-Amp). Наявність у конструкції пристрою окремого виходу для сигналу з підсилювача. В однойменному тип підсилювачів (див. «Тип») такий вихід є, за визначенням і є основним, а іноді і єдиним. В інтегральних моделях (див. там само) вихід Pre-Amp дозволяє підключати зовнішній підсилювач потужності і використовувати його замість внутрішнього. Така можливість може стати в нагоді, наприклад, для підключення більш потужної АС замість початкової, або для роботи в режимі Bi-amping. Варто зауважити, що вихід Pre-Amp може встановлюватися і у підсилювачах потужності, граючи роль «розгалужувачі».

— На сабвуфер. Наявність в конструкції підсилювача окремого виходу під сабвуфер. Зазвичай, такий вихід використовує роз'єм RCA (див. «Вхід на підсилювач (Main)»), а сама функція реалізується за рахунок кросовера, що виділяє в сигналі діапазон НЧ і перенаправляє його на низькочастотний динамік.«Власний» вихід значно полегшує підключення сабвуфера: для нього не потрібно ніякого додаткового обладнання, достатньо самого підсилювача. При цьому зазвичай передбачається можливість роботи з будь-яким типом «саба» — як з пасивними, так і з активним; щоправда, в першому випадку знадобиться додатковий зовнішній підсилювач.

— Коаксіальний S/P-DIF. Наявність в конструкції підсилювача виходу S/P-DIF електричного типу, з передачею сигналу по коаксіальному кабелю. Детальніше про це інтерфейсі див. від...повідний абзац в п. «Входи».

— Оптичний. Наявність в конструкції підсилювача виходу для передачі цифрового аудіосигналу по оптоволоконному кабелю TOSLINK. Детальніше про це інтерфейсі див. відповідний абзац в п. «Входи».

— Jack (6.35 мм). Наявність в конструкції підсилювача виходів типу TRS. Такі виходи являють собою гнізда під штекери 6.35 мм Jack і зовні можуть бути схожі на відповідні роз'єм для навушників (див. нижче). Проте ця подібність оманливе: TRS видають звук за принципом «один канал на роз'єм»(винятком можуть бути інформаційні підсилювачі). Такий варіант застосування роз'єму Jack зустрічається в основному у висококласних професійних підсилювачах.

— Speakon. Інтерфейс, застосовуваний у професійній аудіотехніці для підключення акустики до підсилювача потужності. Отримав широке поширення в обладнанні високої потужності, включаючи концертні підсилювачі (див. «Призначення»), завдяки підвищеній надійності та придатності навіть для роботи з дуже потужним аудиосигналом. А ось в техніці побутового рівня використовується рідко.

— Вихід управління (ІК). Вихід управління дозволяє використовувати вбудований ІЧ-приймач підсилювача для управління з пульта ДУ іншими компонентами аудіосистеми — наприклад, DVD-плеєром в іншій кімнаті, поза зоною досяжності пульта. При такій схемі роботи підсилювач фактично відіграє роль виносного датчика, приймаючи команди і передаючи їх через вихід управління на інший пристрій. Зазначимо, що сама наявність подібних входів і виходів не гарантує сумісність різних пристроїв, особливо якщо вони випущені різними виробниками; деталі спільного використання варто уточнювати по офіційній документації.

Тип роз'єму, що застосовується для підключення навушників до підсилювача.

— 3.5 мм (mini-Jack). Найпопулярніший аудіороз'єм в сучасній портативній електроніці, зустрічається також і серед стаціонарної техніки. Правда, він вважається не настільки підходящим для високоякісного звуку, як 6.35 мм Jack, оскільки дає підвищену ймовірність виникнення перешкод у точці з'єднання. З іншого боку, переважна більшість сучасних навушників, всіх цінових категорій, робляться саме під цей роз'єм. А отже, наявність гнізда під mini-Jack здебільшого дасть змогу підключити навушники безпосередньо, без застосування перехідників — то є оптимальним способом.

— 6.35 мм (Jack). Цей роз'єм характерний переважно для стаціонарної аудіотехніки, в т. ч. професійного класу. Він забезпечує кращу якість з'єднання, ніж mini-Jack (зокрема, менший опір через більшої площі контакту), а також більш міцний і надійний. Водночас варто відзначити, що «рідним» штекером під такий роз'єм оснащуються лише деякі висококласні моделі навушників; а для підключення популярного 3.5 мм mini-Jack знадобиться перехідник, який може вплинути на якість звучання.