Порівняння Werk SPD-10H vs Werk WQD12

Максимальний об'єм води, який пристрій здатний перекачати за певну кількість часу; також цей параметр іноді називають пропускною здатністю. Він є однією з ключових характеристик будь-якого насоса, оскільки характеризує об'єми води, з якими може працювати пристрій. Водночас далеко не завжди має сенс гнатися за максимальною продуктивністю — адже вона помітно позначається на габаритах, вазі і «ненажерливості» агрегата.

Існують формули, які дозволяють вивести оптимальні значення продуктивності для різних ситуацій. Так, якщо насос призначений для подачі води до водозабірних точок, його мінімально необхідна продуктивність повинна бути не нижче найбільшої сумарної витрати; при бажанні до цього значення можна додати запас у 20 – 30%. А для каналізаційних моделей (див. «Призначення») все буде залежати вже від об'ємів стічних вод. Більш детальні рекомендації по вибору насоса залежно від продуктивності можна знайти в спеціальних джерелах.

Максимальний напір, створюваний насосом. Цей параметр найчастіше позначають в метрах, по висоті водяного стовпа, який може створити агрегат — іншими словами, по висоті, на яку він здатний подати воду. Оцінити створюваний насосом тиск можна за простою формулою: кожен 10 м напору відповідають тиску в 1 бар.

Вибирати насос за цим параметром варто з урахуванням того, на яку висоту він повинен подавати воду, а також з поправкою на втрати і необхідність тиску у водопроводі. Для цього необхідно визначити різницю по висоті між рівнем води і найвищою точкою водозабору, до цієї цифри додати ще від 10 до 30 м (залежно від тиску, який потрібно отримати у водопроводі), і отриманий результат помножити на 1,1 — це і буде мінімально необхідний напір.

Найбільший розмір твердих частинок, з якими насос здатний без проблем впоратися. Цей розмір є основним показником, що визначає призначення пристрою (див. вище); та й загалом чим він більший — тим надійніше пристрій, тим нижче ризик його пошкодження при попаданні стороннього предмета в магістраль всмоктування. Якщо ж ризик появи занадто великих механічних домішок все ж великий, додатковий захист можна забезпечити за допомогою фільтрів або сіток на вході. Однак таку міру слід розглядати лише як захист на крайній випадок, оскільки від постійного впливу твердих частинок сітки забиваються і деформуються, що може призвести до закупорювання магістралі, та й до прориву фільтра.

Найбільша температура всмоктуваної рідини, при якій насос здатний нормально працювати. Як правило, в більшості моделей цей параметр становить 35 – 40 °C — при великих температурах складно забезпечити ефективне охолодження двигуна і рухомих частин, та й на практиці такі умови зустрічаються рідко.

Пристосування для подрібнення великих механічних домішок, які містяться в рідини, що перекачується.

Подрібнювач встановлюється на вході насоса, перед основним механізмом. Його задача – захистити цей механізм від заклинювання і/або пошкодження: подрібнювач дробить забруднення, які містяться у воді, на дрібні частинки, з якими без проблем може впоратися вже сам насос.

Ця функція найбільш актуальна при роботі з сильно забрудненими рідинами; так що більшість агрегатів з подрібнювачами розраховані на брудну воду або каналізацію (див. «Призначення»). Водночас подібну функцію можна зустріти і в моделях для чистої води — вона підвищує загальну надійність і дає додаткову гарантію на випадок, якщо у воді все ж виявляться великі частинки.

Розмір різьблення, призначеної для підключення шланга або трубопроводу до вихідного отвору насоса. При наявності в конструкції патрубка із зовнішнім різьбленням розмір вказується для неї, при відсутності — для внутрішнього різьблення вхідного отвору.

У будь — якому випадку розміри виходу насоса і кріплення на підключається до нього шлангу/трубопроводі повинні збігатися-інакше доведеться шукати перехідники. Ці кріплення традиційно вказуються в дюймах і частках дюйма.

Даний параметр актуальний в першу чергу для поверхневих моделей.

Матеріал, з якого виконаний корпус насоса — елемент конструкції, в якому встановлений робочий механізм (крильчатка або шнек). Відзначимо, що кожух двигуна може виконуватися з іншого матеріалу — це в даному випадку не принципово; а в мотопомп (див. «харчування») мова йде про корпус самого насоса, а не про опорному каркасі, в якому він закріплений.

Найбільшою популярністю в наш час користуються такі варіанти:

— Пластик. Недорогий матеріал, відмінно протистоїть волозі і не схильний до корозії. Втім, надійність пластика в цілому не дуже велика; виняток становлять особливі високоміцні сорти, проте вони в насосах зустрічаються вкрай рідко (коли потрібна міцність, зазвичай застосовують метали). Так що пластиковими корпусами оснащуються в основному порівняно прості і доступні моделі, не розраховані на серйозні навантаження.

— Чавун. Надзвичайно популярний в наш час Матеріал: чавун міцний, надійний, довговічний і в той же час має відносно невисоку вартість. Правда, по корозійної стійкості цей матеріал поступається нержавіючої сталі (див. нижче); однак при дотриманні правил експлуатації насоса термін служби чавунного корпусу не поступається терміну служби більшості основних вузлів агрегату. Також відзначимо, що подібні Корпуси досить масивні, що ускладнює транспортування; однак в деяких випадках велику вагу є гідністю: він сприяє гасінню вібрацій.

- Нержавіюча сталь. Відповідно до назви, одним з ключових переваг «нержавійки» є висока стійкіст...ь до корозії — і, відповідно, надійність і довговічність. З іншого боку, і коштує цей матеріал трохи дорожче того ж чавуну. Вага у таких корпусів дещо менше-це, знову ж таки, може бути як гідністю, так і недоліком, залежно від ситуації.

— Алюміній. Матеріал преміумкласу. Алюмінієві сплави, що застосовуються в сучасних насосах, легкі, міцні, довговічні, практично несприйнятливі до вологи, однак і коштують відповідно.

— Латунь. Досить рідкісний варіант, що зустрічається в окремих моделях поверхневих насосів. Латунь досить міцна, надійна і стійка до вологи, проте в більшості випадків не має ключових переваг перед тією ж «нержавейкой» або алюмінієм, а коштує трохи дорожче.

— Бронза. Ще один матеріал, аналогічний описаної вище латуні-довговічний і практичний, проте застосовуваний рідко.

— Кераміка. Матеріал, що зустрічається виключно в каналізаційних насосах у вигляді унітазів (див. Найчастіше під керамікою мається на увазі санфаянс або більш дорогий і довговічний санфарфор — тобто ті ж матеріали, що і в звичайних унітазах без вбудованих насосів.

Матеріал, з якого виготовлений основний робочий елемент насоса — колесо (крильчатка), шнек або мембрана. Ця деталь безпосередньо контактує з рідиною, що перекачується, так що її властивості мають ключове значення для загальних характеристик і можливостей насоса.

— Пластик. Пластик відрізняється невисокою вартістю, до того ж він не схильний до корозії. Вважається, що механічна міцність у цього матеріалу в цілому невелика, і він погано переносить контакти з твердими домішками. Однак в наш час існує безліч сортів пластика — в тому числі особливі високоміцні різновиди, які підходять навіть для роботи з сильно забрудненою водою або каналізаційними стоками. Так що пластикові крильчатки / шнеки можна зустріти в самих різних видах насосів; загальна якість і надійність таких деталей, як правило, залежить від цінової категорії агрегату.

— Чавун. Твердий, міцний, надійний і в той же час порівняно недорогий матеріал. За корозійної стійкості чавун теоретично поступається більш просунутим сплавів на кшталт нержавіючої сталі або алюмінію; однак при дотриманні правил експлуатації цей момент не є критичним, і термін служби чавунних деталей виходить не меншим, ніж загальний термін служби насоса. До однозначних же недоліків даного варіанту можна віднести велику масу, через що дещо зростає витрата енергії/палива при роботі.

- Нержавіюча сталь. Відповідно до назви, одним з ключових переваг «нержавійки» є висока стійкість до корозії — і, відповідно, надійність і до...вговічність. Обходиться такий сплав трохи дорожче чавуну, однак і важить менше.

— Алюміній. Алюмінієві сплави поєднують в собі міцність, надійність, корозійну стійкість і невелику вагу. Однак і коштують такі матеріали досить дорого-дорожче тієї ж "нержавійки", не кажучи вже про чавуні.

— Латунь. Різновиди латуні, що застосовуються в насосах, відрізняються високою міцністю і твердістю, а також нечутливістю до вологи. Коштують такі матеріали досить недешево, проте ця ціна цілком виправдовується згаданими перевагами. Тому в окремих різновидах насосів-зокрема, поверхневих моделях і насосних станціях — латунні крильчатки користуються великою популярністю.

— Бронза. Матеріал, за багатьма властивостями схожий з описаною вище латунню. Втім, застосовується бронза помітно рідше-зокрема, через дещо більшу вартість.

— Сталь. Різновиди стали, що не належать до нержавіючих, застосовуються вкрай рідко — в окремих моделях насосів для хімічних рідин. При цьому в подібних деталях сталь зазвичай використовується як основа, а для захисту від корозії на неї наноситься покриття з фторопласту або іншого аналогічного матеріалу.

— Силумін. Силумінами називають алюмінієві сплави з добавкою кремнію. По ряду причин такі матеріали в насосах зустрічаються рідко, причому в основному серед відносно недорогих моделей.

— Гума. Матеріал, традиційно використовуваний для мембран в насосах з вібраційним способом роботи(див.