Порівняння Kamille KM-5720 vs Chef's Choice CC220

Потужність приводу, встановленого в електричному верстаті. Показник виявляється у ватах. Чим більший і твердіше оброблюваний інструмент, тим потужніше електроточило необхідно. Втім, для заточування ножів у побутових умовах цілком достатньо потужності на рівні приблизно до 450 Вт, а то й менше.

Основний робочий матеріал зошита — матеріал, з якого складається абразивна поверхню, що забезпечує обробку.

— Алмаз (алмазне напилення). Алмаз є найбільш твердим із загальновідомих речовин, що і зумовило його ключові особливості — довговічність і високу інтенсивність заточування. Водночас варто такий абразив недешево, а обробка виходить більш грубою, ніж у багатьох інших матеріалів. Втім, алмазні поверхні використовуються в основному для чорнової і напівчистовій обробки, де останнє не є недоліком.

— Кераміка. Керамічні матеріали, зазвичай на основі корунду — оксиду алюмінію. Цей матеріал м'якше алмазу, проте все одно має дуже високу твердість (9 за шкалою Мооса, вище тільки 10 у того ж алмазу). Продуктивність керамічних абразивів трохи нижче, ніж у алмазних, однак вони забезпечують більш чисту обробку і можуть застосовуватися на всіх етапах роботи — від грубої заточування до доведення — а коштують помітно дешевше.

— Натуральний камінь. Природний камінь застосовувався для заточування лез ще в доісторичні часи, проте не втратив своєї актуальності й донині. Самими популярними сортами цього матеріалу є «арканзас» і японський водний камінь (обидва названі за місцем походження). При цьому «арканзас» являє собою надзвичайно дрібнозернистий і дуже чистий за складом кварц, а японський камінь — кремній у зв'язку з глиною. Всі подібні матеріали зас...тосовуються тільки в точилках типу «камінь» (див. вище). Загалом вони здатні забезпечити досить високу якість заточування, однак натуральний камінь досить «примхливий» — зокрема, склад навіть дуже якісного бруска може бути нерівномірним, що може вплинути на якість заточки. А японські камені ще й дуже вимогливі як до самої процедури, так і до додаткового обслуговування. Тим не менш, точила з натурального каменю мають своїх прихильників; багато використовують такі вироби не тільки з практичних переваг, але і як данина традиції чи елемент певної «ножової культури».

— Синтетичний камінь. Різноманітні абразиви, отримані штучним шляхом і тією чи іншою мірою імітують властивості натурального каменю. Склад і властивості таких матеріалів можуть бути дуже різними; зазвичай, їхня якість безпосередньо пов'язане з ціновою категорією точила. В будь-якому випадку, синтетичні камені (особливо висококласні) нерідко перевершують натуральні аналоги з практичним властивостям, а стоять при цьому набагато дешевше. Це один з найбільш популярних абразивів, що застосовуються в точилках самого різного рівня і призначення. Зазначимо, що в деяких випадках кераміку (див. вище) виробники також відносять до синтетичних каменів; в таких моделях матеріал абразиву вказується саме за офіційними даними виробника.

— Нержавіюча сталь. Сталь, навіть зі спеціальними добавками для підвищення твердості, є досить м'яким матеріалом і має дуже невисокі абразивні властивості. Тому вона зазвичай застосовується для правки ножів, і більшість моделей з цього матеріалу належать до мусатам (див. «Тип») або ручним точилкам, що діють за тим же принципом (останні фактично являють собою два мусата, закріплені під кутом один до одного).

Існує досить багато моделей, що поєднують в конструкції різні види абразивів — наприклад, алмаз для грубої обробки і кераміку для чистового шліфування і доведення. Відзначимо, що якщо в списку цих матеріалів значиться камінь (наприклад, «алмаз і камінь»), то мова йде виключно про синтетичному камені, оскільки натуральний з низки причин не поєднують з іншими матеріалами.

Кут заточування, забезпечуваний стругачкою. Вказується тільки для моделей, конструкція яких забезпечує заточку під строго фіксованим кутом (найчастіше для цього використовуються два абразивних елемента під відповідним кутом один до одного). Для верстатів Lansky і Apex (див. «Система»), а також для каменів (див. «Тип») даний параметр не наводиться — в таких пристроях кут можна регулювати самостійно.

Чим менше кут заточування — тим гостріше ніж, тим легше він входить в матеріал, що розрізається і тим якісніше виходить рез, особливо під час роботи з делікатними матеріалами. З іншого боку, при зменшенні кута ріжуча кромка стає більш крихкою, вимагає делікатного і швидше тупиться; тому для щільних, твердих матеріалів використовуються ножі з порівняно великими кутами заточування.

Що стосується конкретних значень, то в сучасних точилках зустрічаються показники від 15° до 30°. Для порівняння: японські кухонні ножі в основному точать під 10 – 20°, класичні кухарські — 25 -30°; а для складного кишенькового ножа 30° все ще вважається невеликим кутом. Більш детальні рекомендації по кутах заточування можна знайти в спеціальних джерелах.

Можливість застосування точила для заточування лез серрейторного типу.

Подібні леза мають ріжучу кромку зубчастої форми, для якої класичний спосіб заточування, про плоску поверхню, непридатний: така процедура просто зітре зубці і в кращому випадку перетворить серейторне лезо в класичне гладке. Тому для заточування в даному випадку використовуються спеціальні пристосування: тонкі стрижні з абразивного матеріалу, дещо звужуються до кінця. Таким стрижнем кожен окремий зуб заточується окремо; ця робота може бути досить трудомістким, проте вона дозволяє відновити повну працездатність серрейторного леза. Водночас варто враховувати, що для лез з дрібними зубцями навіть така спеціалізована точилка може виявитися занадто великою.