Порівняння Sony ZV-1F vs Sony ZV-1

Світлосила об'єктива, встановленого в камері або поставляється з нею в комплекті (для моделей з додатковою оптикою).

Спрощено цей параметр можна описати як здатність об'єктива пропускати світло — іншими словами, наскільки слабшає світловий потік при проходженні через оптику. Вважається, що на характеристики світлопропускання впливають два основних показники: діаметр відносного отвору об'єктива і його фокусна відстань. Світлосила ж — це відношення першого показника до другого; при цьому діаметр чинного отвору приймається за одиницю і при записі взагалі опускається, в результаті такий запис виглядає, наприклад, так: f/2.0. Відповідно чим більше число після знака дробу — тим нижче світлосила, тим менше світла пропускає об'єктив.

Об'єктиви із змінною фокусною відстанню (варіооб'єктиви), зазвичай, мають різні значення світлосили для різних фокусних відстаней. Для такої оптики в характеристиках вказується два значення цього параметра, для мінімальної і максимальної фокусної відстані, наприклад f/2.8–4.5. Існують також варіооб'єктиви, що зберігають незмінну світлосилу на всьому діапазоні фокусних відстаней, проте вони коштують помітно дорожче аналогів з змінною світлосилою.

Висока світлопроникність об'єктива важлива, якщо планується застосовувати камеру для зйомки в умовах недостатньої освітленості або для зйомки швидко рухомих об'єктив: світлосильна оптика дозволяє знімати при невисокій чутливості матриці (...що знижує ймовірність появи шумів) і на малих витримках (на яких рухомі об'єкти виходять менш розмитими). Також цей параметр визначає глибину різкості зображуваного простору: чим вище світлосила, тим менша глибина різкості. Тому для зйомки з художнім розмиттям фону («боке») рекомендується використовувати світлосильні об'єктиви.

Фокусна відстань об'єктива камери.

Фокусною відстанню називають відстань між матрицею фотокамери і оптичним центром об'єктива, сфокусованим на нескінченність, при якому на матриці виходить чітке і різке зображення. Для моделей зі змінною оптикою (бездзеркальних камер і MILC, див. «Тип фотокамери») даний параметр вказується в тому випадку, якщо камера поставляється з об'єктивом (комплектація «kit»); нагадаємо, що при бажанні на таку камеру можна встановити оптику з іншими характеристиками.

Чим більше фокусна відстань, тим менше кут огляду об'єктива, тим вище ступінь наближення і більш видимі в кадрі предмети. Тому даний параметр є одним з ключових для будь-якого об'єктива і багато в чому визначає його застосування (конкретні приклади наведено нижче).

Найчастіше в сучасних цифрових камерах застосовуються об'єктиви із змінною фокусною відстанню: такі об'єктиви здатні збільшувати і зменшувати зображення (докладніше див. «Оптичне збільшення»). Для «дзеркалок» і MILC випускається спеціалізована оптика з незмінним фокусною відстанню (фікс-об'єктиви). А ось в цифрових компактах «фікси» використовуються вкрай рідко, зазвичай такий об'єктив є ознакою висококласної моделі зі специфічними характеристиками.

Варто враховувати, що в характеристиках камери зазвичай наводиться фактична фокусна відстань об'єктива. А кути огляду і загальне призначен...ня оптики визначаються не тільки цим параметром, але ще й розміром матриці, з якою використовується оптика. Залежність виглядає так: при тих же кутах огляду об'єктив під більш велику матрицю буде мати більшу фокусну відстань, ніж об'єктив для невеликого сенсора. Відповідно, порівнювати між собою по фокусній відстані об'єктивів можна тільки камери з однаковим розміром матриці. Втім, для полегшення порівнянь в характеристиках може приводитися т. зв. ЕФВ — фокусна відстань в еквіваленті 35 мм: це фокусна відстань, яку мав би об'єктив для full frame матриці, що має ті ж кути огляду. Порівнювати за ЕФВ можна об'єктиви під будь-який розмір матриці. Існують формули, які дозволяють самостійно обчислити еквівалент 35 мм, їх можна знайти в спеціальних джерелах.

Якщо ж говорити про конкретну спеціалізацію, то ЕФВ до 18 мм відповідає надширококутним об'єктивам типу «fisheye». Ширококутною вважається «фіксована» оптика з ЕФВ до 28 мм, а також варіооб'єктиви з мінімальним ЕФВ до 35 мм. Показник до 60 мм відповідає оптиці «загального призначення», 50 – 135 мм вважаються оптимальним показником для зйомки портретів, а більш високі фокусні відстані зустрічаються в телеоб'єктивах. Детальніші дані про специфіку різних фокусних відстаней можна знайти в спеціальних джерелах.

Кратність збільшення, забезпечувана фотоапаратом за рахунок використання можливостей об'єктива (а саме за рахунок зміни його фокусної відстані). В моделях зі змінною оптикою (див. «Тип фотокамери») вказується для комплектного об'єктива, якщо такий є в наявності.

Варто враховувати, що в даному випадку кратність не вказується щодо зображення видимого неозброєним оком, а щодо зображення, що видається об'єктивом на мінімальному збільшенні. Приміром, якщо в характеристиках зазначено оптичне збільшення 3х — це означає, що на максимальному збільшенні предмети в кадрі будуть втричі більше, ніж на мінімальному.

Ступінь оптичного збільшення безпосередньо пов'язана з діапазоном фокусних відстаней (див. вище). Визначити цей ступінь можна, поділивши максимальна фокусна відстань об'єктива на мінімальне, наприклад 360мм/36мм=10х збільшення.

На сьогоднішній день оптичне збільшення дає найкращу якість «наближеного» зображення і вважається краще цифрового (див. нижче). Це пов'язано з тим, що при такому форматі роботи постійно задіється вся площа матриці, що дозволяє на повну використовувати її можливості. Тому навіть серед бюджетних моделей апарати без оптичного збільшення є великою рідкістю.

Спосіб стабілізації зображення, передбачений камерою. Зазначимо, що системи оптичного типу та зі зсувом матриці іноді об'єднують під терміном «true» стабілізація завдяки їхній ефективності. Докладніше про це див. нижче.

Сама по собі стабілізація (незалежно від принципу роботи) дає змогу компенсувати ефект "ворушки" при нестабільному розташуванні камери - насамперед при зйомці з рук. Це особливо актуально при зйомці зі значним збільшенням чи великих витримках. Однак у будь-якому випадку ця функція знижує ризик зіпсувати кадр, тому фотоапарати зі стабілізацією є надзвичайно поширеними. Принципи роботи можуть бути такими:

- Електронна. Стабілізація, що здійснюється за рахунок своєрідного "резерву" - ділянки по краях матриці, яка спочатку не бере участі у формуванні остаточного зображення. Однак, якщо електроніка камери виявляє коливання, вона компенсує їх, відбираючи потрібні фрагменти зображення з резерву. Електронні системи гранично прості, компактні, надійні та водночас недорогі. Проте для їхньої роботи доводиться виділяти досить значну частину матриці — а зниження корисної площі сенсора підвищує рівень шумів та погіршує якість зображення. А в деяких моделях електронна стабілізація включається лише на знижених роздільних здатнах і недоступна при повному розмірі кадру. Тому в чистому вигляді даний варіант зустрічається в основному порівняно недорогих камерах з незмінною оптикою.
...
- Оптична. Стабілізація, здійснювана під час проходження світла через об'єктив — з допомогою системи рухомих лінз і гіроскопів. В результаті зображення потрапляє на матрицю вже стабілізованим, і під нього можна використовувати всю площу сенсора. Тому оптичні системи, незважаючи на складність і досить високу вартість, вважаються кращими для високоякісної зйомки, ніж електронні. Окремо відзначимо, що у дзеркальних та MILC-камерах (див. «Тип фотокамери») наявність цієї функції залежить від встановленого об'єктиву; тому для таких моделей оптична стабілізація у нашому каталозі не вказується в принципі (навіть якщо комплектний об'єктив оснащений стабілізатором).

— Зі зсувом матриці. Стабілізація, що здійснюється за рахунок зміщення матриці «вслід» за зображенням, що зрушилося. Як і описана вище оптична, вважається досить просунутим варіантом, хоча загалом дещо менш ефективна. З іншого боку, системи зі зсувом матриці мають серйозні переваги — передусім те, що така стабілізація працюватиме незалежно від характеристик об'єктиву. Для камер з незмінною оптикою це означає, що в об'єктиві можна обійтися без оптичного стабілізатора і зробити оптику простішою, дешевшою і надійнішою. У дзеркальних і MILC-камерах зсув матриці дає змогу зручно застосовувати навіть «не-стабілізовані» об'єктиви, а при встановленні «стабілізованої» оптики обидві системи працюють спільно, і їх ефективність виходить дуже високою. Крім того, зсув матриці дещо простіше і дешевше, ніж традиційні оптичні стабілізатори.

- Оптична та електронна. Стабілізація, що поєднує обидва описані вище варіанти: спочатку вона діє за оптичним принципом, а коли можливостей об'єктиву не вистачає - підключається електронна система. Це дає змогу підвищити загальну ефективність проти чисто оптичними чи суто електронними стабілізаторами. З іншого боку, недоліки обох варіантів у таких системах також поєднуються: оптика виходить порівняно складною та дорогою, а матриця задіюється не вся. Тому подібне поєднання зустрічається рідко, переважно в окремих просунутих цифрокомпактах.

— Зі зсувом матриці та електронна. Ще один різновид комбінованих систем стабілізації. Як і «оптична+електронна», покращує загальну ефективність стабілізації, проте водночас поєднує й недоліки двох способів (вони також аналогічні: ускладнення та подорожчання камери плюс зменшення корисної площі матриці). Тому цей варіант застосовується вкрай рідко - в одиничних моделях цифрових ультразумов і компактних компактних компакт-дисків.

Швидкість серійної зйомки, забезпечувана камерою на максимальній роздільній здатності кадру. При менших роздільних здатностях швидкість може бути і вище, проте ключовою характеристикою вважається саме це значення.

При серійної зйомки фотограф затискає кнопку, а камера робить кілька знімків підряд, зазвичай з інтервалом в частки секунди. Така зйомка зручна, наприклад, для фіксації об'єктів, що швидко рухаються: вона дозволяє з серії кадрів вибрати найбільш вдалий, або за допомогою всієї серії показати динаміку руху. А чим вище швидкість — тим ефективніше зйомка, тим більше кадрів камера може зафіксувати за проміжок часу. З іншого боку, швидкість потребує відповідної апаратної «начинки» і може помітно позначитися на вартості.

Максимальна кількість фотографій, яке камера здатна зняти на одному елементі живлення, без його перезарядки/заміни. На практиці це число зазвичай виявляється менше (іноді досить відчутно) за рахунок того, що частина заряду «з'їдає» робота механіки об'єктива, використання дисплея, зміна налаштувань через меню і т. ін. Тим не менш, даний параметр є непоганим показників автономності апарата, і різні моделі цілком можна порівнювати за нього між собою.