Порівняння Transcend StoreJet 25M3C 2.5" TS2TSJ25M3C 2 ТБ vs Transcend StoreJet 25C3S TS1TSJ25C3S 1 ТБ

Номінальний об'єм — один з ключових параметрів жорсткого диску, що визначає, скільки інформації може на нього поміститися. Для SSHD в цьому пункті вказується об'єм тільки жорсткого диска, для RAID-масивів — загальний об'єм масиву.

Об'єми інформації в сучасному світі постійно зростають і потребують все більшого об'єму накопичувачів. Так що здебільшого цілком має сенс вибирати диск побільше. По суті, питання вибору за цим параметром часто впирається лише в ціну: від об'єму напряму залежить вартість накопичувача.

Якщо ж питання стоїть таким чином, що потрібно вибрати диск «менше і дешевше, але щоб вистачило» — варто оцінити об'єми інформації, з якими доведеться мати справу, і специфіку використання. Наприклад, для звичайного офісного ПК, призначеного в основному для роботи з документами, внутрішнього диска на 2 ТБ і навіть на 1 ТБ буде більш ніж достатньо, а захопленому геймеру потрібно 4 ТБ, 6 ТБ і навіть 8 ТБ не виявляться зайвими. Якщо ж використовувати диск для запису з відеокамер, тоді можна обзавестися HDD на 10 ТБ, 12 ТБ, 14 ТБ, 16 ТБ, 18 ТБ і більше.

Форм-фактор, в якому виконаний жорсткий диск.

Даний показник визначає передусім розміри пристрою. А ось більш конкретний його зміст залежить від виконання (див. відповідний пункт). Так, у випадку зовнішніх накопичувачів від форм-фактора залежать лише загальні габарити корпусу, і то досить приблизно. А ось внутрішні HDD встановлюються в гнізда з чітко визначеним розміром і розташуванням отворів під кріплення; ці отвори робляться саме під той чи інший форм-фактор. Для настільних ПК стандартних форм-фактором вважається 3,5", для ноутбуків — 2,5"; при цьому останнім часом в десктопах намітилася тенденція до мініатюризації і переходу на 2,5-дюймові накопичувачі. Теоретично існує ще більш мініатюрний форм-фактор — 1,8", однак на практиці він застосовується в основному серед ультракомпактних зовнішніх HDD.

— Wi-Fi модуль. Наявність у жорсткого диска власного модуля Wi-Fi. Стандарт Wi-Fi першопочатково створений для побудови бездротових комп'ютерних мереж, проте може застосовуватися і для прямого з'єднання з різними пристроями. Диски з цією функцією можна використовувати в якості мережевих накопичувачів — сховищ даних, до яких зможе мати доступ кожен користувач мережі. Також вони стануть в нагоді для смартфонів і планшетів: об'єм вбудованої пам'яті таких пристроїв рідко перевищує декілька десятків гігабайт, і зовнішнє сховище може виявитися дуже до речі. Багато диски з Wi-Fi першопочатково оптимізовані під використання з портативною електронікою (а деякі навіть розраховані на конкретні популярні моделі), однак у будь-якому разі варто заздалегідь переконатися в сумісності накопичувача і гаджета.

— Ударостійкий корпус. Корпус, що захищає «начинку» жорсткого диска від ударів і струсів. Спеціально кидати такі носії небажано, однак вони в будь-якому разі краще переносять падіння, ніж незахищені аналоги. Конкретну міру ударозахисту варто уточнювати окремо; традиційним показником вважається стійкість до падінь з висоти 1 – 1,5 м.

— Шифрування даних. Забезпечує безпеку зберігання інформації на диску: доступ до зашифрованої інформації може отримати тільки той, хто знає пароль. Модуль шифрування є складовою частиною накопичувача і не залежить від комп'ютера, до якого той підключений. Можливість шиф...рування даних критична в тому випадку, якщо на диски планується записувати конфіденційну інформацію; ця функція особливо корисна для переносних накопичувачів та дисків для ноутбуків, які більш схильні до ризику крадіжки, ніж стаціонарні системи і їх складові частини.

— Вбудований USB-конектор. USB-штекер, передбачений в конструкції самого накопичувача. Таким чином, для підключення такого диска до порту USB комп'ютера не потрібно жодних додаткових кабелів, перехідників і т. ін.

— Кнопка резервного копіювання. Окрема кнопка запуску процедури резервного копіювання файлів, розміщена на корпусі зовнішнього жорсткого диска. При її натисканні важлива для користувача інформація, що міститься на диску, автоматично копіюється в заздалегідь певну папку. Варто врахувати, що параметри резервного копіювання мають бути попередньо налаштовані вручну.

— Режим економії енергії. Диски з режимом економії енергії за інших рівних умов параметрах споживають менше електрики, ніж звичайні — як під час роботи, так і в режимі очікування. Зазвичай мають невелику швидкість обертання (див. Частота обертання шпинделя (об/хв)). Знижене енергоспоживання особливо важливо для накопичувачів, що застосовуються в ноутбуках, оскільки дозволяє збільшити час роботи від батареї.

Відповідність диска стандарту захисту MIL-STD-810.

Першопочатково – це набір специфікацій, який встановлює певні рівні захисту електрообладнання від факторів зовнішнього середовища. Стандарт розроблявся з метою перевірки військового обладнання для армії США на предмет збереження працездатності в різних несприятливих умовах. Він висуває до випробуваних досить жорсткі вимоги: перевіряється рівень міцності виробу до ударів при падіннях і струсах, проводяться тести на вібраційний вплив, випробовується робота пристрою в широкому температурному діапазоні, під дощем, в тумані, під впливом піску, пилу тощо. однак личка MIL-STD-810 в «цивільних» виробах не завжди означає найвищий ступінь захисту. Це обумовлюється відсутністю суворої регламентації проведення тестів. Наприклад, найбільш хитромудрі вендори тестують випробовувані гаджети буквально за одним-двома пунктами програми з великого переліку і часто навмисно не поширюються про те, які саме тести були пройдені. Відповідно, конкретні особливості такого захисту залишаються достовірно невідомими. Стандарт діє з 1962 року. Кожен новий його варіант позначається буквою латинського алфавіту в кінці. Чим далі буква за алфавітом, тим сучасніше версія сертифіката. З 2008 року повсюдно діє специфікація MIL-STD-810G, а в 2019 році була затверджена нова редакція стандарту MIL-STD-810H.

Основний матеріал, що використовується для корпусу зовнішнього жорсткого диска (див. «Виконання»).

— Пластиковий. Найбільш поширений варіант. Пластик легкий, дешевий, досить практичний, в т. ч. має непогані показники міцності. До того ж він дозволяє створювати корпусу складної форми і практично будь-якого забарвлення.

— Металевий. Зазвичай, для металевих корпусів використовуються сплави на основі алюмінію, але зустрічаються й інші варіанти. У будь-якому разі такі корпусу значно міцніше пластикових, а також мають стильний зовнішній вигляд. З іншого боку, за ударозащите цей матеріал не має переваг перед пластиком, а коштує помітно дорожче, та й важити може значно більше (залежно від конкретного сплаву).

— Прогумований. В даному випадку зазвичай мається на увазі додаткове зовнішнє покриття з гуми, що застосовується на пластиковому або металевому корпусі. Всі прогумовані корпусу належать до ударостійким (див. «Функції/можливості») — завдяки м'якості і пружності таке покриття забезпечує додатковий захист від ударів. Крім того, цей матеріал не ковзає в руках, завдяки чому знижується ризик упустити пристрій.

— Шкіряний. Корпус з твердого матеріалу (металу або пластику, див. вище) з покриттям з натуральної або штучної шкіри. Таке покриття грає виключно естетичну роль: вона надає жорсткого диска солідний зовнішній вигляд, фактично перет...ворюючи пристрій іміджевий аксесуар. При цьому застосування шкіри помітно позначається на вартості; так що звертати увагу на подібні моделі варто тим, для кого дизайн накопичувача не менш важливий, ніж функціонал.